Page 138 - Dys
P. 138
138
Структура сталі є ферито-перлітною з вираженою текстурою. Поверхня зламу
є суцільною, дефектів у вигляді розшарувань металу не виявлено. Для зразка,
випробуваного за схемою II отримали в’язкий злам із залученням до
деформаційного процесу значних ділянок матеріалу, що спричинило зсувні
процеси у перерізі зразка (рис. 5.5б). Злам зразків після випроб за схемою ІІІ
має в’язко-крихкий вигляд, з густою мережею глибоких тріщин
(розшарувань), які пов’язані з активацією розвитку експлуатаційної
пошкодженості внаслідок наводнювання та локалізації деформування
(рис. 5.5в). Розшарування орієнтовані вздовж напрямку вальцювання.
а б
в
Рисунок 5.6 – Металографічні зображення шийки зруйнованих тангенціальних
зразків зі сталі 17Г1С: а–в – схеми випробувань І, ІІ, ІІІ, відповідно;
А – тріщини.
Аналіз зламу тангенціального зразка, випробуваного за схемою І виявив,
що граничний стан матеріалу супроводжувався виникненням макротріщини та
