Page 136 - Dys

136

а б
Рисунок 5.4 – Криві деформування зразків сталі 17Г1С після 40 років

експлуатації, випробуваних за схем І (1), ІІ (2) і ІІІ (3): а – осьові зразки,

б – тангенціальні зразки.

Додаткове зменшення характеристик пластичності експлуатованої сталі

внаслідок водневого окрихчення зумовлене, очевидно, з одного боку,

блокуванням абсорбованим воднем зсувової деформації у шийці, про що

свідчить різке зменшення спадаючих ділянок на кривих розтягу зразків обох

напрямів вирізання (рис. 5.4, криві 1 і 2), більше для тангенціальних зразків, а

з іншого, – зменшенням опору поширення макродефекту (розшарування) у
шийці. Водночас утворення шийки починається практично за однакового

рівня , що вказує на відсутність впливу водню на локалізацію деформації у

деградованому металі – вона починається після досягнення однакового

значення рівномірного видовження, а отже і на зародження макродефекту.

Наводнювання після попереднього деформування (схема ІІІ), спричиняє

низку особливостей механічної поведінки сталі. Зокрема, суттєво підвищилась

границя плинності як осьових, так і тангенціальних зразків (див. табл. 5.2 і

рис. 5.4, криві 3). Також зафіксували значне зменшення відносного

видовження  (від 14,2% до 6,9% та від 13,9% до 5,2% для осьових та

тангенціальних зразків, відповідно), за якого утворюється шийка, тобто