Page 352 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

352

ВИСНОВКИ

В роботі вирішено матеріалознавчу науково-технічну проблему –

розроблено методологію визначення структурно-механічного стану тривало

експлуатованих конструкційних сталей різного призначення, яка базується на

комплексному дослідженні закономірностей зміни їх структурних, механічних

та фрактографічних показників, пошуку зв’язку між ними та обґрунтуванні

критичного стану деградованих сталей. Основні результати зводяться до

наступного:

1. Показано, що на структурному рівні спільними ознаками деградації

прокату з вуглецевих (елементи об’єктів кінця ХІХ – початку ХХ сторіч) і

низьколегованих (газо- та нафтогони) сталей, експлуатованих за кліматичних

температур, та теплотривких сталей (головні парогони і лопатки роторів

парових турбін ТЕС), експлуатованих за виcоких температур (до 540°С),

виявилися у першому випадку декогезія неметалевих включень від матриці як

зародків розшарувань, а у другому – карбідів вздовж меж зерен як осередків

ослаблення міжзеренних зв’язків. Відмінною структурною ознакою

високотемпературної деградації високо- і низьколегованих теплотривких

сталей був дифузійний перерозподіл вуглецю та елементів легування на межі

зерен і виділення легованих карбідів на них як етап, що передував їх декогезії.

2. Встановлено, що розшарування вздовж напряму вальцювання та

крізьзеренні відколи на зламах ударних зразків є фрактографічними ознаками

структурної деградації прокату з вуглецевих та низьколегованих сталей після

тривалої експлуатації за кліматичних температур. Запропоновано оцінювати

зміну структурного стану цих сталей за часткою площі зламів ударних зразків

S / S, що припадає на виявлені елементи окрихчення сталі S . Побудовано
кр
кр
універсальну залежність між введеним фрактографічним показником зміни

стану та втратою ударної в’язкості сталей низки відповідальних елементів

конструкцій (мости, водонапірна вежа, маяк, а також нафто- та газогони,

портальні крани і бурильні труби). Обґрунтовано фрактографічний критерій