Page 329 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

329

термоциклування зразків у водні, переставали бути стримуючим чинником для

блокування руху дислокацій в зоні циклічних деформацій в околі вершини

тріщини впродовж кожного циклу припорогового навантаження. Навпаки вони

ставали місцями полегшеного стікання дислокацій (реалізовувалося так зване

“звалювання” дислокацій в мікротріщини) і, як наслідок, пришвидшене

постачання до пошкоджених меж зерен водню (завдяки його переміщенню

разом з дислокаціями [357, 378]) та додаткове міжзеренне розтріскування.

Синергізм впливу цих одночасно діючих ключових чинників деградації

спричинив зниження порогового розмаху ЦТ ΔK th eff за досягнення критичного

пошкодження сталі вздовж меж зерен, яке для сталі 15Х1М1Ф відбулося при

1/2
ΔK с th eff = 1,35 MПaм .

а б
Рис. 7.4 – Фрактограми зламів зразків випробуваних на ЦТ після 50 (а) та 175

(б) термоциклів.

На основі результатів досліджень сталі, деградованої в модельних

(лабораторних) умовах швидкісного термоциклування у водні, прийшли до

висновку, що можливість абсорбції сталі водню під час її експлуатації на

парогоні ТЕС є незаперечною [350, 376], також може неоднозначно впливати

на її здатність чинити опір поширенню в ній тріщин. У такому разі, починаючи

з певного структурно-механічного стану експлуатаційно деградованої сталі під

дією водню, накопиченого в ній в часі тривалої експлуатації, її пороговий

показник ЦТ також може додатково знизитися. Внаслідок цього імовірність