Page 328 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

328

а за більшої їх кількості – починав знижувати ефективний пороговий розмах

коефіцієнта інтенсивності напружень ΔK th eff . За критичне значення ΔK th eff

вважали такий його рівень ΔK с th eff , починаючи з якого вплив водню

(абсорбованого деградованою сталлю під час її термоциклування) на

ефективний поріг ЦТ якісно змінювався з позитивного на негативний. А саме,

починаючи з певної міри деградації сталі (заданої відповідною кількістю

термоциклів зразків у водні) підвищення рівня ΔK th eff під впливом

абсорбованого металом водню змінювалося на його зниження (рис. 7.3).

За результатами проведених випробувань на ЦТ встановили, що критичний

стан сталі 15Х1М1Ф (за появою негативного впливу абсорбованого нею водню

1/2
на рівень ΔK th eff ) досягався, коли значення ΔK th eff = ΔK с th eff = 1,35 MПaм . Це
означає, що до 175 термоциклів абсорбований сталлю водень, блокуючи рух

дислокацій в околі вершини втомної тріщини, сприяв зміцненню металу в зоні

передруйнування і, тим самим, дещо підвищував її рівень ΔK th eff . Отже його

вплив проявлявся лише на мікрорівні, а саме в межах окремих зерен попереду

вершини тріщини, де, зазвичай, і відбуваються процеси зсуву за припорогових

навантажень з формуванням при цьому класичного крізьзеренного утомного

рельєфу зламу зразків, випробуваних на ЦТ (рис. 7.4 а). За кількості

термоциклів у водні понад 175 його вплив в зоні передруйнування в околі

вершини втомної тріщини починав проявлятися міжзеренним розтріскуванням

вздовж меж зерен з ослабленою когезією (рис. 7.4 б), яка стала можливою

внаслідок структурних змін у сталі, спричинених теплозмінами під час

швидкісного термоциклування зразків у водні.

Зрозуміло, що виділення і коагуляція карбідів вздовж меж зерен та їх

відокремлення від матриці з утворенням пор сприяли накопиченню в них

водню. І саме водень в цих порах сприяв руйнуванню перетинок між

найближчими з них, що потрапили до зони циклічних деформацій, і тим самим

дав змогу чітко окреслити міжзеренні фрагменти на фоні загалом

крізьзеренного втомного рельєфу зламів зразків після понад 175 термоциклів у

водні. Зрозуміло, що після 175 термоциклів межі зерен, пошкоджені під час