Page 145 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

145

1,0

0,8
KCV, МДж/м 2 0,6 16%

0,4 31,6%

0,2

0,0
8 3.1 3.2 3.3 3.4
Рисунок 3.22 – Ударної в’язкість сталі маяка отримана на осьових (чорні) і

поперечних (білі стовпчики) зразках з його вертикальної (позн. 3.1, 3.2) та

горизонтальної (3.3, 3.4) поличок кутника та у вихідному стані (позн. 8).

Фрактографічною особливістю руйнування сталі маяка були також

мікророзшарування і саме неметалеві включення ініціювали їх. Наявність

включень на зламах сталі маяка спостерігали як на поперечних так і

поздовжніх зразках відносно напряму вальцювання кутників (рис. 3.23в, г).

Особливістю зламів деградованої сталі стали виявлені на зламах ударних

зразків локальні ділянки крихких крізьзеренних відколів (рис. 3.23д, е).
Ділянки мікровідколів виникали по периметру розшарувань в перетинках між

паралельними розшаруваннями і поширювалися в напрямі до найближчого з
розшарувань (рис. 3.23д). У випадку значної кількості великих пошкоджень

безпосередньо в околі концентраторів напружень робочого перерізу зразків

вони ініціювали округлі ділянки мікровідколу, які чітко виділялися на фоні

загалом в’язкого рельєфу навіть (рис. 3.23е). Це зумовлено тим, що згідно з

розподілом напружень в околі надрізів максимальні напруження розтягу

виникають не безпосередньо у вершині механічного надрізу, а на деякій

віддалі від нього [300]. І якщо дефекти експлуатаційного походження

локалізовані в зоні максимального тривісного розтягу, то вони сприяють

ініціюванню зародження крихких відколів (як це спостерігали у випадку сталі

з Аджигольського маяка), які поширюються назустріч концентратору

напружень. Загалом це узгоджується з узагальненням інших авторів [301, 302].