Page 126 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

126

На зламах обох сталей навколо часточок цементиту всередині зерен

перліту утворювалися дрібні ямки, а в межах феритних зерен відбувалося

значне витягування перетинок між найближчими порами аж до їх руйнування

з утворенням гребенів відриву (рис. 3.9 в, г).Форма дрібних ямок змінювалася

залежно від орієнтації цементитних пластин. Видовжені ямки всередині зерен

перліту утворювалися, коли пластини цементиту розташовувалися під кутом

до поверхні зламу (рис. 3.1в), а дрібні рівновісні - коли пластини цементиту

були орієнтовані практично перпендикулярно до неї (рис. 3.10г). В околі

бічних поверхонь випробуваних на повітрі зразків зафіксували рельєф з

параболічних ямок, який є типовим для конусних частин зламів гладких

зразків, і свідчить про завершальний етап їх руйнування за схемою зсуву [293].

Після випроб в середовищі в аналізованих сталях (1 та 2) осередки

руйнування зароджувалися не лише в центрі перерізу зразків, як це відбувалося

на повітрі, але від бічних поверхонь в декількох місцях по їх периметру

(рис. 3.10а, б). Руйнування розпочиналося вздовж меж розділу фериту і перліту в

місцях високої щільності перлітних зерен, що виходили на бічну поверхню

зразків. При цьому в обох випадках фіксували вторинне розтріскування вздовж

цих меж. Крім того відбувалася візуалізація меж міжламелярної будови перліту.

Отже, найсхильнішими до впливу середовища, яким моделювали вплив
атмосферних опадів, були саме міжфазні межі (ферит-перліт чи ферит-цементит).

Формування ознак корозійного розтріскування від поверхні зразків сприяло
локалізації деформівних процесів і пришвидшило їх руйнування в цілому.

Вплив середовища проявився також наявністю в центральній частині
зламів обох сталей фрактографічних ознак пошкодженості, що могла виникнути

ще під час експлуатації (рис. 3.10в, г). В сталі (2) це округлі фрагменти з чітким

розмежуванням феритних і цементитних ламелей в перліті та гладким рельєфом з

характерними невисокими елементами відколу в межах феритних зерен

(рис. 3.10г). В сталі (1) такою ознакою були великі і водночас плиткі ямки,

окантовані по периметру гребенями відриву, на дні яких чітко проглядалася

ламелярна ферит-перлітна структура вузьких зерен перліту (рис. 3.10в знизу).