Page 176 - Korniy_dyser

176

Виходячи з отриманих результатів та враховуючи те, що в
інтерметалідній сполуці поверхня міді складає 26 %, у твердому розчині –

2%, а в алюмінії, розташованому біля границь зерен – 0,15 %, можна
передбачити, що міжкристалітна корозія алюмінієвих сплавів починається,

насамперед, розчиненням алюмінію із інтерметалідної сполуки. Про це
свідчить не тільки більша катодна площа в інтерметаліді, але й значно

сильніша взаємодія компонентів середовища з атомами алюмінію. Більша

адсорбційна здатність поверхні інтерметаліду Al 2CuMg під час її взаємодії із

хлорид-іонами може свідчити, що поверхня Al 2CuMg може швидше

руйнуватися у корозивному середовищі, яке містить хлорид-іони порівняно з

поверхнею без атомів магнію.

Після розчинення поверхневих атомів алюмінію з інтерметалідної

сполуки можна припустити, що нерозчинені атоми міді діятимуть як катод по

відношенню до чистого алюмінію навколо включення Аl 2Сu. Проте відстань

між атомами міді, що залишилися, і атомами алюмінію, які знаходяться у

фазі чистого алюмінію є, очевидно, більшою, ніж відстань між іон-атомами

міді та алюмінієм другого шару в інтерметалідній сполуці. Тому корозія

розповсюджуватиметься в основному в глибину матеріалу по інтерметалідній

сполуці. Цим і пояснюється альтернативний механізм корозії алюмінієвих

сплавів (рис. 3.17).

Рисунок 3.17 – Механізм корозії інтерметалідної фази Аl 2Сu.