Page 173 - Korniy_dyser
P. 173

173
                                                                                      –
                        Розрахунками  енергії  виходу  комплексів  Al(Cu)X (H 2O)  встановлений
                  характерний  гармонійний  ріст  E dis  аж  до  моменту  утворення  адсорбованих


                  комплексів  з  певною  енергією  зв’язку.  При  цьому  енергетичний  бар’єр
                  виходу є нижчим для атомів алюмінію порівняно із атомами міді більше, ніж


                  у  1,5  рази,  а  бар’єр  виходу  алюмінію  з  інтерметалідну  є  нижчий  проти
                  чистого  кластера  алюмінію  майже  в  2  рази.  Для  всіх  випадків  середовище

                                                                                                      –
                                                                                                              –
                  понижує  енергетичні  бар’єри  алюмінію  та  міді  в  ряді  H 2O    OH     Cl .
                  Хлорид-іони  стабілізують  утворений  комплекс  алюмінію  на  найменшій

                  віддалі  від  поверхні  інтерметаліду,  зменшуючи  початкову  область

                  розчинення алюмінію майже в два рази.

                         Слід  відмітити,  що  у  кластері  інтерметаліду  Al 2Cu  можуть  існувати

                  різні  типи  хімічного  зв’язку.  На  це  вказує  менша  віддаль  між  атомами

                  алюмінію  в  інтерметаліді,  ніж  у  гратці  чистого  алюмінію  –  ознака

                  ковалентного  зв’язку  між  ними.  Атоми  міді  та  алюмінію  в  інтерметаліді

                  також  зближені  порівняно  із  середніми  міжатомними  віддалями  в  гратках

                  чистих компонентів – ознака іонної складової між цими атомами. Крім цього,

                  між  деякими  атомами  міді,  очевидно,  існує  металічний  зв’язок,  оскільки

                  віддаль  між  ними  така  ж  як  і  в  гратці  міді.  Тобто,  наявність  легувальних

                  елементів  призводить  до  внутрішнього  переносу  заряду  між  ними  і

                  поверхнею  основного  металу.  Якщо  легувальні  компоненти  віддають

                  електрони  від  своїх  зовнішніх  орбіталей  до  основного  металу,  вони

                  стабілізують зв’язки. З іншого боку, вони можуть бути стабілізовані, якщо є

                  більш  електронегативніші,  забираючи  заряд  від  менш  електронегативного

                  елемента. Так як у випадку інтерметаліду Al 2Cu.

                         Розрахунки свідчать, що, як і у випадку алюмінію, середовище суттєво

                  впливає  на  енергії  виходу-іонізації  складових  інтерметаліду.  Початкові

                  ділянки кривих для відстаней менше 1 Å не відрізняються від вигляду кривих

                  без середовища, що свідчить про значний вплив поверхні металу. На ділянці

                  кривих  при  відстанях,  що  перевищують  1  Å,  формування  зв’язків  із

                  середовищем  розчинника  призводить  до  утворення  міцного  хімічного
   168   169   170   171   172   173   174   175   176   177   178