Page 55 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 55
55
1.1.5 Аналіз способів наводнювання для оцінювання водневого
окрихчення конструкційних сталей
Найпоширеніший/загальноприйнятий метод дослідження трубних
сталей на ВР – це стандарт NACE TM0284 [78], в якому зразки для
випробувань занурюють у розчин NaCl, підкислений оцтовою кислотою, або
модельний розчин морської води, насичений H 2S за стандартної
температури та тиску. Зразки витримують в такому розчині впродовж 96 год
без накладання зовнішнього навантаження, тоді виймають та інспектують на
наявність тріщин. Це пришвидшений метод оцінки відповідності сталі для
експлуатації в корозивних середовищах, критерієм в якому є неперевищення
певного порогу розтріскування за заданих умов і придатний першочергово
для сталей, які працюють в сірководневовмісних середовищах, наприклад,
нафтових та газових родовищах тощо [50]. Однак, зважаючи на агресивність
впливу середовища та певну складність у забезпеченні реалізації
випробувань з газоподібним сірководнем під тиском, досить часто їх
замінюють альтернативними методами.
У дослідженнях для вивчення взаємодії водню з металами
застосовують різні способи наводнювання, це і випробування в атмосфері
газоподібного водню, і в рідких корозивно-наводнювальних середовищах.
Умови наводнювання сталі впливають на появу дефектності та її
інтенсивність [79]. Деякі автори вважають, що для розвитку водневої
пошкодженості у матеріалі має досягатись певна критична концентрація
водню [80, 81]. Наводнювання з газової фази, як правило, відбувається за
відносно високого парціального тиску водню та при підвищених
температурах. ЕХ наводнювання досягається катодною поляризацією
досліджуваного зразка і контролюється такими параметрами, як тривалість,
температура, режим (гальваностатичний чи потенціостатичний),
прикладена густина струму чи потенціал, тип і концентрація електроліту,
шорсткість поверхні зразка [8, 82].