Page 270 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

270
7 КОРОЗІЯ ТА ВОДНЕВЕ РОЗТРІСКУВАННЯ АРМАТУРИ В

ЗАЛІЗОБЕТОНІ

7.1 Оцінка корозійної тривкості стальної арматури у модельному

розчині порової рідини бетону

Попередньо напружену арматуру широко застосовують у виробництві

залізобетону. Лужне середовище порової рідини бетонної матриці

забезпечує пасивацію її поверхні, яка в міру деградації бетонної матриці

втрачається. Хлорид-іони, які у великих кількостях містяться у морській

атмосфері та протиожеледних реагентах, спричиняють пробій захисної

плівки на поверхні сталі. Локальна депасивація поверхні сталі призводить

до пітингоутворення, що далі може прогресувати з утворенням корозійних

виразок та спричиняти загальну корозію. З іншого боку, зниження рН

середовища підвищує ймовірність корозійних процесів із водневою

деполяризацією. Зокрема, фрактографічний аналіз поверхонь руйнувань
попередньо напруженої кородованої арматури привів до висновку, що

крихкі ділянки сколу на зломі є результатом дії водню у вершині тріщини
[333]. Водень може генеруватися на поверхні за наявності вільних хлоридів

і реакції корозії, яка забезпечує електрони, необхідні для перетворення іонів
H в атомарний водень, який абсорбується металом. Таким чином, корозійна
+

тривкість металу впливає на інтенсивність наводнювання сталі впродовж

експлуатації. Процес холодного волочіння (ХВ), який забезпечує зміцнення

арматурних прутків, суттєво змінює вихідний матеріал, і в кінцевому

підсумку отримують матеріал з іншими механічними властивостями.

Ймовірно, він впливає і на корозійну активність та ЕХ властивості сталевих

прутків, однак цей аспект не достатньо вивчений.

Зміну корозійної тривкості арматурних прутків внаслідок їх

зміцнення ХВ проаналізовано у роботі [207].