Page 148 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 148
148
осадженням атомів азоту та вуглецю на дислокаціях, густина яких висока
внаслідок інтенсивного деформування сталей під час виготовлення прокату, а
також виділенням ланцюжків нанорозмірних карбідів по межах зерен [248]. Ці
структурні перетворення викликають зміцнення сталей, яке проявляється
зростанням твердості і міцності та зниженням пластичності й опору крихкому
руйнуванню. Ймовірно, такі дифузійні перетворення в сталі можуть
інтенсифікуватися воднем, абсорбованим впродовж її тривалої експлуатації.
На другому етапі експлуатаційної деградації у сталі розвивається розсіяна у
об’ємі стінки труби пошкодженість у вигляді пор, тріщин чи розшарувань
[101], чітко видних на рис 4.5. Спостерігається подальше падіння пластичності,
опору крихкому та корозійно-механічному руйнуванню, при цьому твердість
та міцність також можуть знижуватися [247].
Недавні дослідження свідчать про особливо інтенсивний розвиток
мікропошкодженості у тих частинах труб, де вміст абсорбованого водню
найвищий, а саме в об’ємі металу біля внутрішній поверхні труби та у нижніх
ділянках труби, тобто у місцях переважної конденсації вологи, де й протікають
корозійні процеси [101, 224, 247]. Таким чином, можна зробити висновок, що
водень полегшує зародження та сприяє розвитку розсіяної
мікропошкодженості в сталі.
4.2 Методичні особливості механічних випробувань сталі
тонкостінних труб газорозподільних систем
4.2.1 Обґрунтування випробувань поперечних до осі труби зразків
Під час оцінювання експлуатаційної деградації слід забезпечити такі
умови випробувань, які б сприяли максимальному прояву, з одного боку,