Page 148 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 148

148
                  осадженням  атомів  азоту  та  вуглецю  на  дислокаціях,  густина  яких  висока

                  внаслідок інтенсивного деформування сталей під час виготовлення прокату, а

                  також виділенням ланцюжків нанорозмірних карбідів по межах зерен [248]. Ці

                  структурні  перетворення  викликають  зміцнення  сталей,  яке  проявляється

                  зростанням твердості і міцності та зниженням пластичності й опору крихкому

                  руйнуванню.  Ймовірно,  такі  дифузійні  перетворення  в  сталі  можуть


                  інтенсифікуватися воднем, абсорбованим впродовж її тривалої експлуатації.
                  На другому етапі експлуатаційної деградації у сталі розвивається розсіяна у

                  об’ємі  стінки  труби  пошкодженість  у  вигляді  пор,  тріщин  чи  розшарувань

                  [101], чітко видних на рис 4.5. Спостерігається подальше падіння пластичності,


                  опору крихкому та корозійно-механічному руйнуванню, при цьому твердість

                  та міцність також можуть знижуватися [247].
                         Недавні  дослідження  свідчать  про  особливо  інтенсивний  розвиток

                  мікропошкодженості  у  тих  частинах  труб,  де  вміст  абсорбованого  водню

                  найвищий, а саме в об’ємі металу біля внутрішній поверхні труби та у нижніх


                  ділянках труби, тобто у місцях переважної конденсації вологи, де й протікають

                  корозійні процеси [101, 224, 247]. Таким чином, можна зробити висновок, що
                  водень       полегшує        зародження         та     сприяє       розвитку       розсіяної


                  мікропошкодженості в сталі.





                        4.2     Методичні  особливості  механічних  випробувань  сталі

                  тонкостінних труб газорозподільних систем



                         4.2.1  Обґрунтування випробувань поперечних до осі труби зразків



                         Під  час  оцінювання  експлуатаційної  деградації  слід  забезпечити  такі

                  умови  випробувань,  які  б  сприяли  максимальному  прояву,  з  одного  боку,
   143   144   145   146   147   148   149   150   151   152   153