Page 18 - 2
P. 18

18

                         Цитована робота – чи не єдина з дослідження впливу сірководневого

                  середовища  на  швидкість  росту  тріщини  в  сталях  за  циклічного

                  навантаження з накладанням статичних розтягувальних напружень.

                         Капінос В.І. [34] вивчав опір руйнуванню сталей 45, 30ХГСНА і 20ХН,

                  термічно  оброблених,  на  різну  міцність,  за  циклічного  кручення  з

                  накладанням  осьових  розтягувальних  навантажень,  рівних  0,3 т  сталі,  в

                  знекисненому  розчині  NaCl,  який  періодично  насичували  сірководнем  або

                  сумішшю  сірководню  та  вуглекислого  газу,  а  також  в  аерованому  3%-му


                  розчині  NaCl.  Найнижче  значення  умовної  границі  корозійної  втоми
                  зафіксовано для сталі 30ХГСНА з трооститною структурою в знекисненому


                  3%-му  розчині  NaCl,  насиченому  сірководнем  і  сумішшю  сірководню  з
                  вуглекислим газом. Для зразків з ферит-перлітною і сорбітною структурами


                  вплив  сірководню  нижчий.  Цей  факт  автор  пояснює  різною  чутливістю

                  досліджених структур до водневої крихкості.

                         У  зв′язку  з  незначною  кількістю  публікацій  щодо  руйнування  сталей

                  під  циклічними  навантаженнями  у  сірководневих  середовищах,  для

                  визначення  напрямків  подальших  досліджень  корисну  інформацію  можна

                  отримати, проаналізувавши вплив різних чинників: механічних властивостей

                  сталей,  їх  структури,  рівня  напружень,  характеристик  циклу  тощо,  на

                  малоциклову корозійну втому в інших середовищах, насамперед, у морській

                  воді та її моделі – 3%-му розчині NaCl [35-43]. Враховуючи наводнювальну

                  дію  сірководневих  середовищ,  особливу  увагу  слід  звернути  на  вплив

                  катодної поляризації на зміну корозійно-втомних характеристик сталей.

                         Доведено  [44],  що  морська  вода  в  природних  умовах  в  більшій  мірі

                  знижує  корозійну  тривкість  хромонікелемолібденових  сталей,  ніж  її

                  лабораторний  аналог  –  3,5%-ий  розчин  NaCl.  Тривала  (5000  і  10000  год)

                  експозиція ненавантажених зразків сталей в морській воді у відкритому морі

                  сприяла  зниженню  їх  витривалості  при  наступних  випробуваннях  на

                  малоциклову  втому  (f  =  0,1  цикл/хв)  внаслідок  утворення  глибоких

                  корозійних виразок на поверхні [45].
   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23