Page 16 - 2

16

схильністю металу до КР і його нечутливістю до цього виду руйнування у

даному середовищі [29].

По-різному можуть впливати на КР і корозійну втому також попередня

корозія та утворення пітінгів. Як наголошує Р.Паркінс [30], в окремих

випадках корозійна тріщина під циклічним навантаженням зароджується

набагато швидше, ніж під статичним, хоча швидкість поширення корозійно-

втомної тріщини може бути нижчою, ніж при КР. Отже, питання про роль

корозійних процесів у зародженні і поширенні тріщини при накладанні КР і

корозійної втоми також дискусійне і потребує спеціального вивчення.

Якщо з проблеми СКРН наявний обширний експериментальний

матеріал, на підставі якого сформульовані основні закономірності цього виду

руйнування, то дослідження корозійного-втомного руйнування сталей у

сірководневих розчинах не є систематичними. Проте навіть результати
окремих фрагментарних робіт свідчать про значний, а деколи катастрофічний

вплив домішок сірководню на зниження опору сталей руйнуванню під
циклічними навантаженнями [31, 32].

Наприклад, у роботі [4] представлено результати вивчення впливу
домішок сірководню, вуглекислого газу та їх суміші (1:1, мас.) у 3%-ному

розчині NaCl, який моделює морську воду, на опір сталі 12Х2Н4А

малоцикловій втомі. Виявлено, що вуглекислий газ незначно знижує

довговічність сталі у розчині натрію хлориду, натомість введення у цей

розчин сірководню у кількості 70, 145 і 215 мг/л знижує число циклів до

руйнувння з 22870 у розчині без сірководню до 9490, 6770 і 6000 циклів, для

зазначених концентрацій H 2S відповідно. Основною причиною зниження

довговічності сталі у сірководневому розчині автори вважають

наводнювання механо-активованою деформацією сталі. У розчині, який

містить суміш CO 2 і H 2S, ефект зниження довговічності ще помітніший, що

пояснюють посиленням наводнювальної дії сірководню за рахунок

каталітичного впливу вуглекислоти. Підвищення чутливості сталі до

корозійно-втомного руйнування зі зростанням концентрації сірководню