Page 70 - Дисертація_Борух
P. 70

70




















                           Рис  3.1  Вплив  температури  термооброблювання  на  середній  розмір

                  зерен  мікроструктури  сплавів:  а)  Nd 12,6Fe 81,4B 6/37,5   % об. -Fe;  б)

                  Nd 12,6Fe 80,9Zr 0,5B 6/37,5 % об. -Fe [168 ].



                         Отримання  магнітної анізотропії  у  спечених магнітах  після  обробки

                  ГДДР.  За  одним  з  припущень  умовою  виникнення  магнітної  анізотропії  в

                  сплавах  Nd-Fe-B  та  SmCo  оброблених  методом  ГДДР  є  наявність  після

                  обробки  ГД  недиспропорціонованих  ділянок    залишків  фаз  відповідно

                  Nd 2Fe 14B та SmCo 5, які будуть центрами рекомбінації і спричинять утворення

                  текстури  у  рекомбінованих  нанозернах  [169,  170].  Нами  було  проведено

                  серію  експериментів  обробки  солід-ГД  над  сплавами  Nd 11,7Fe 81,1Zr 1,2B 6,
                  Nd 16Fe 73,9Zr 2,1B 8 та SmCo 4,8Zr o,2 з метою знаходження таких умов тиску водню

                  та температури обробки за яких є залишки цих фаз.



                      3.1. Мікроструктура литого сплаву Nd 11,7Fe 82,3B 6.

                          Мікроструктура литого сплаву складається з трьох фаз (рис. 3.2 а). За

                  результатами  елементного  аналізу  темно–сіра  ділянка    це  феромагнетна

                  фаза  Nd 2Fe 14B  (рис.  3.2 б;  табл. 3.1),  білі  видовжені  ділянки  шириною
                  ≈0,5 µm  –  багата  неодимом  фаза,  розташована  на  межах  зерен  Nd 2Fe 14B,  а

                  чорна – залізо зі слідами розчиненого неодиму. Середні розміри зерен заліза

                  по  ширині  становлять  2,  а  по  довжині  3 µm.  Після  травлення  у

                  мікроструктурі  Nd 11,7Fe 82,3B 6  домінують  чорні  овальні  ділянки  заліза  з

                  окремими дендритами  (рис. 3.2 в і г, 3), а між ними  фаза Nd 2Fe 14B (рис.

                  3.2 г, 1) та сліди багатої неодимом фази (рис. 3.2 г, 2).
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75