Page 220 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

220

вмісту алюмінію (пара тертя №2), або міді (пара №3) дещо знизило коефіцієнт

тертя (до 0,18). За використання мастил (мінерального, синтетичного та

емульсолу Гідровей) коефіцієнт тертя знижувався суттєво до f = 0,08…0,1, а за

використання гліцерину незначно зменшувався до f = 0,15 (рис. 5.32).

Рисунок 5.32 – Зміна коефіцієнта тертя f в залежності від пари тертя та

мастильного середовища (№ 1–3 пари тертя розділ 5.8).

В процесі випробувань без мащення для досліджуваних пар тертя №1 та

№2 коефіцієнт тертя зростав впродовж всього часу випробувань. При цьому

відбувалося абразивне зношування поверхні ПЕО шарів абразивними

часточками, які утворювались під час зношування із самого ПЕО шару. Це

підтвердили профілограми доріжок зношування із глибокими боронами на

поверхні ПЕО шарів. Наявність міді у ПЕО шарі зміннювала характер

профілограм доріжок зношування, суттєво згладжувала ці борозни. Такий

гладкий слід зношування зумовлений наявністю на поверхні ПЕО шару

часточок міді, яка слугує твердим мастилом під час тертя.

За випробувань в умовах тертя без мащення найвищу зносостійкість мала

пара тертя №2 (рис. 5.33). Це зумовлено наявністю великої кількості у

структурі ПЕО шару оксидних фаз корунду та Al 2TiO 5, які також мають

підвищену мікротвердість та високий модуль пружності.