Page 173 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

173

температури електроліту (ТАШ і ІТАШ, позначені відповідно білими і сірими

стовпчиками на рисунку 4.8б).

Таким чином дані, наведені на рисунку 4.8б, засвідчили, що незалежно

від режиму синтезу (стаціонарний чи імпульсний) ефективність процесу

синтезу, оцінена за товщиною анодованих шарів, знижувалась зі зростанням

о
температури електроліту понад –5 С. Попри інтенсифікацію двох процесів (і
синтезу, і розчинення анодованих шарів) зі зростанням температури електролі-

о
ту, меншу товщину ТАШ та ІТАШ, отриманих за температури +5 С (відносно
о
отриманої за –5 С) пояснили умовами, сприятливішими для розчинення ніж
для синтезу. Проте очевидно також, що за однакової температури електроліту

під час реалізації синтезу в режимі ІТА вдалося значною мірою нівелювати

негативний вплив розчинення з підвищенням температури синтезу і як наслідок

досягти більшої товщини ІТАШ порівняно з товщиною ТАШ.

4.4. Рентгено-фазовий аналіз імпульсно анодованих шарів на

алюмінієвому сплаві 1011

До складу анодованих шарів, як правило, входять молекули води.

Причому їх кількість тим більша, чим вища температура процесу анодування.

На зовнішній поверхні ІТАШ молекул води зазвичай більше через триваліший

їх контакт з електролітом. На рисунку 4.10 наведено рентгенівські

дифрактограми анодованих шарів в імпульсному режимі, синтезованих на

поверхні алюмінієвого сплаву 1011.

На рисунку 4.10 показано, що в анодованих шарах, синтезованих за

різних температур електроліту, формувалися гідратовані оксиди алюмінію двох

типів. Перший з них мав одну молекулу води (Al 2O 3∙H 2O) і структуру беміту з

параметрами кристалічної ґратки: Pbnm, a = 4.40 Å, b = 9.39 Å, c = 2.84 Å [58],

тоді як другий – три молекули води (Al 2O 3∙3H 2O) і структуру гібситу: P21/n, a =

8.624 Å, b = 5.060 Å, c = 9.700 Å [59]. На дифрактограмах, отриманих на ІТАШ,
о
синтезованих за температур –5 С (рис. 4.10а) зафіксували лише рефлекси

оксиду алюмінію з однією молекулою води (беміт Al 2O 3∙H 2O), тоді як на ІТАШ