Page 15 - Автореферат Греділь М.І.

13

наводнювальними середовищами за умов, наближених до транспортування водню
трубопроводами. З її застосуванням виявили, що наявність газоподібного водню у
корозивному середовищі інтенсифікує корозію та наводнювання сталей. Пришви-
дшення корозії за дії водню істотніше для експлуатованої сталі, ніж неексплуато-
ваної, а відновлення її корозійної тривкості після усунення водневого чинника є
меншим. Виявлені закономірності вказують на необхідність врахування можливої
інтенсифікації корозії, наводнювання та водневого розтріскування металу труби з
боку її внутрішньої поверхні при транспортуванні водню чи його сумішей діючи-
ми трубопроводами на їх роботоздатність.

У четвертому розділі досліджено вплив тривалої експозиції у газоподіб-
ному водні на окрихчення трубної сталі та її зварного з’єднання з урахуванням
умов експлуатації.
Тут описано розроблену методику напівнатурних випробувань для оціню-
вання водневої крихкості сталей тонкостінних труб в умовах, близьких до експлу-
атаційних, та отримані результати досліджень. Методика полягає у тривалому ви-
тримуванні зразків-свідків (з апробацією до 18 місяців) у газоподібному водні під
тиском у трубі на стенді полігону, сконструйованому у співпраці з ТОВ «Нафто-
газбудінформатика» та розміщеному у передгір’ї Карпат, в умовах кліматичних
змін температури подібно до надземних ділянок реального трубопроводу.
Досліджували електрозварні труби газорозподільного трубопроводу зовні-
шнім діаметром 159 мм та товщиною стінки 4,2…4,5 мм, вирізняючи основний

метал (ОМ) труби з низьковуглецевої сталі ВСт3пс, поздовжнє зварне з’єднання
(ЗЗ), в якому могли виокремлювати зону термічного впливу (ЗТВ), та розтягнуту
зону гину (РЗГ). Аналізували метал труб резерву та після 52 років експлуатації.
Зразки з труб вирізали у поперечному
до їх осі напрямі (рис. 7), зважаючи на
анізотропію властивостей вальцьова-
а них сталей. Для дослідження власти-

востей ЗЗ концентратор вирізали у
ЗТВ. Для їх виготовлення із тонкос-
тінних труб невеликого діаметра роз-
б робили відповідні методичні рішення

(випрямлення неробочих частин зраз-
ків та застосування спеціальних три-
мачів для їх фіксації на випробуваль-

в них установках (рис. 7).
Рисунок 7 – Конфігурація зразків на Зразки-свідки витримували уп-
розтяг (а), удар (б) та статичну трі- родовж тривалого часу (від 3 до 18 мі-
щиностійкість (в), виготовлених із сяців) у технічному водні під тиском
тонкостінних труб 0,3 МПа. Після експозиції у водні
впродовж заданого терміну зразки ви-

пробовували у лабораторних умовах, зберігаючи у рідкому азоті під час транспо-
ртування для уникнення десорбції водню. Використано два види зразків-свідків:
тонкі (1,2 мм) пластинчасті на розтяг для визначення міцності і пластичності, а