Page 13 - Автореферат Греділь М.І.

11

Послідовність ІІ (рис. 2) дозволяє оцінити сумісний вплив згаданих чинни-
ків, а також передісторію попередніх випробувань. Зауважили, що R p в стаціонар-
них умовах та за перемішування є нижчим для обох станів сталі (рис. 4), ніж замі-
ряний у попередньому експерименті (рис. 3). Отже, попереднє барботування вод-
нем спричинило деяку активацію сталей, більше виражену для експлуатованої.
Зокрема, тут перемішування середовища зумовлює зниження R p сталі у вихідному
2
2
стані удвічі (від 0,75 кОм∙см до 0,38 кОм∙cм ), а сталі в експлуатованому стані – у
2
2
2,4 рази (від 0,53 кОм∙см до 0,22 кОм∙см ).
Перемішування
Рисунок 4 – Зміна поляри-
0,6 Барботування заційного опору сталі Х70
воднем
R p , кOм см 2 0,4 плуатації (темні) у МР за
. 1 2 3 у вихідному стані (світлі
стовпчики) та після екс-

сумісного впливу перемі-

0,2 шування та газоподібного
водню різної інтенсивності
(1–3)
0,0
90 120 150 180 210 240 270 300 330
t, хв

Подальше барботування воднем меншої інтенсивності незначно знизило ко-
розійну тривкість сталі у вихідному стані порівняно з експлуатованим. Тут, ймо-
вірно, переважав чинник перемішування, через малу інтенсивність генерування
водню та швидке розсіяння водневих бульбашок в об’ємі розчину. За найвищої
інтенсивності барботування розчину зафіксували відчутне зниження R p сталі у
1,5–2 рази порівняно з перемішуваним середовищем, для обох станів сталі, що
зумовлено формуванням спрямованого потоку бульбашок водню, що омивав по-
верхню зразка. Це підтверджує ключову роль водню в ЕХ активації сталі.
Загалом унаслідок сумісного впливу газоподібного водню і додаткового пе-
ремішування R p сталі Х70 знизився у 3,7 та 4,0 рази для вихідного та експлуатова-
ного станів, відповідно. Відзначили, що поляризаційний опір сталі у вихідному
стані підвищився після припинення генерування водню поблизу зразка і особливо
після припинення перемішування середовища, відновившись до 70% від значення,
зафіксованого на початку випробувань. Щодо експлуатованої сталі, припинення
барботування воднем не сприяло відновленню її корозійної тривкості, навіть на-
впаки, поляризаційний опір додатково знизився ще на 20% впродовж наступних
60 хв, а після припинення перемішування дещо зріс і становив лише 34% від по-
чаткового значення у спокійному середовищі. Це вказує на певні незворотні про-
цеси у зміні стану поверхні металу, тобто розвитку в ній пошкодженості, під час
експозиції у корозивному середовищі, що насичене газоподібним воднем.
Подібні результати отримали для сталі 17Г1С (рис. 5): зниження поляриза-
ційного опору внаслідок перемішування середовища (незалежно від інтенсивнос-