Page 12 - Автореферат Греділь М.І.

10

редовища, щоб врахувати рух конденсованої вологи на стінках трубопроводу під
тиском транспортованого газу (послідовність ІІ).

Рисунок 2 – Послідовність експериментів

На прикладі сталі Х70 показано, що сталь у вихідному стані виявляє нижчу
корозійну активність (вищий поляризаційний опір) на всіх етапах експерименту
(рис. 3). Зокрема, в стаціонарних умовах (до барботування воднем) R p сталі стано-
вить 0,89 кОм∙см і 0,71 кОм∙см у вихідному та експлуатованому станах, відпо-
2
2
відно. Підвищення інтенсивності барботування водню зменшувало поляризацій-
ний опір обох станів сталі, але відчутніше для експлуатованого (майже втричі).
Крім того, виявили виражену післядію водню на корозійну активність сталі – на-
віть через 90 хв після припинення барботування водню поляризаційний опір від-
новлювався лише до 66% від початкового значення для експлуатованої сталі, тоді
як для сталі у вихідному стані він досягав 87%.

0,8
Барботування воднем Рисунок 3 – Зміна поляри-
Rp, кOм см 2 вихідному стані (світлі сто-
. 0,6 1 2 3 заційного опору сталі Х70 у

впчики) та після експлуа-
0,4
тації (темні) у МР за впливу
газоподібного водню різної
0,2 інтенсивності (1–3)

0,0
t, хв
90 120 150 180 210 240 270 300
t, хв

Бульбашки газоподібного водню, який виділяється безпосередньо під дослі-
джуваним зразком, спричиняють перемішування корозивного середовища. Для
виокремлення вкладу цього чинника у зниженні корозійної тривкості сталі дослі-
дили її ЕХ поведінку у розчині за його механічного перемішування. Виявили
зниження R p сталі в обох станах у 1,5–1,7 разів у динамічному середовищі порів-
няно зі стаціонарним, що зумовлено пришвидшенням дифузії катодних деполяри-
заторів із об’єму розчину до поверхні металу. Однак цей ефект значно менший,
ніж під час барботування середовища ЕХ генерованим воднем (до 3,5 разів). Отже,
перемішування середовища барботуванням водню практично вдвічі сильніше акти-
візує корозійні процеси на сталі порівняно із суто механічним перемішуванням.