Page 11 - NYRKOVA_AREF

9

(конструкції: ґрунтовка – 1 шар, полімерна стрічка – 2 шари, полімерна обгортка –
1 шар); двокомпонентний на акрилополіуретановій основі; двокомпонентний
епоксидний, модифікований смолою.
Вплив рівня катодної поляризації на відшарування захисних покривів у
вихідному стані та після штучного старіння (яке моделювали їх витримуванням за
о
температури 50 С впродовж 1000 годин) вивчали за потенціалу корозії та при
катодних потенціалах -0,75 В та -1,45 В. Застосовували термореактивні одношарові
покриви нового покоління зі 100 % сухим залишком: гібрид-епоксидний типу
Polуclad 975 Н та поліуретановий типу Polуclad 777 товщиною 1,2 мм та 2 мм,
відповідно. Покриви наносили на зразки сталі Х70 після дробоструминного
оброблення в трасових умовах. Вплив катодної поляризації на захисні властивості
о
гібрид-епоксидного покриву досліджували за температури 70 С, оскільки через
о
1 місяць випробувань за температури 50 С при потенціалі -1,45 В відшарування
покриву не спостерігали.
Дослідження мікроструктури сталей виконували методом оптичної
мікроскопії. Шліфи виготовляли за стандартною методикою. Для виявлення
мікроструктури застосовували травлення зразків в ніталі (розчин 4 %-вої азотної
кислоти в етиловому спирті). Металографічні дослідження проводили на
мікроскопах NEOPHOT 21 та NEOPHOT 32 при різних збільшеннях. Цифрове
зображення мікроструктури зразків отримували за допомогою фотокамери Olympus
С 5050.
Дослідження покривів після випробувань у розчині МҐЕ за дії катодної
поляризації та температури проводили методом інфрачервоної спектроскопії на
приладі Tensor 37 на базі Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України.
У третьому розділі наведено результати комплексного вивчення та аналізу
впливу металургійних, експлуатаційних та механічних чинників на закономірності
процесу корозійного розтріскування сталі трубного сортаменту (на прикладі сталі
Х70). Для оцінювання схильності сталі до корозійного розтріскування введено
коефіцієнт K , в якому враховано зміну пластичних властивостей металу у
S
корозивному середовищі порівняно з його властивостями в повітрі. K визначали,
S
за формулою:

 п   S S р  
S
ψ п  0 S   0
K S    1   1 .
ψ р  S 0   S 0  (3)






де ψ і ψ – відносне звуження зразків у повітрі та у розчині;
п
p
S – площа поперечного перерізу зразків до випробувань, мм ;
2
0
S та S – площа поперечного перерізу зразків в місті руйнування після
п
p
1
1
2
випробувань у повітрі та у розчині, мм .
Зміну механічних властивостей в умовах комплексного впливу чинників
корозійного розтріскування оцінювали також за коефіцієнтами втрати властивостей
F х (відносного подовження при розриві F , границі міцності F  B та границі
δ
текучості F σ т ) відносно аналогічних показників у повітрі: