Page 300 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end
P. 300

300

                         Потенціали  корозії  алюмінієвого  сплаву  в  обидвох  розчинах  після

                  прикладення  навантаження  різко  зміщуються  у  бік  від’ємніших  значень  в

                  напрямку потенціалу свіжооновленої поверхні (рис. 8.5 а, б), Це пов’язано зі

                  зростанням       електрохімічної        активності      поверхні      сплаву      внаслідок

                  механічного  руйнування  оксидної  плівки.  Для  пари  тертя  Д16Т-  Al 2O 3

                  характерна суттєва зміна трибопотенціалу на початку досліджень, особливо

                  для  інгібованого  розчину,  оскільки  шорсткість  індентора  у  порівнянні  із

                  стальною кулькою є вищою і руйнування інтенсивнішим. Зі зростанням часу

                  досліджень  до  ~450  секунд  зміна  значень  трибопотенціалу  стабілізується  і

                  виходить  на  встановлений  режим,  що  чітко  корелює  зі  зміною  коефіцієнта

                  тертя  пари  (рис.  8.6  а).  На  відміну  від  пари  тертя  Д16Т-  Al 2O 3  при

                  контактуванні сплаву з стальною кулькою значення електродного потенціалу

                  на початку досліджень, а також зміщення при початку фрикційної взаємодії


                  є  суттєво  нижчою  у  зв’язку  з  заполяризованістю  алюмінію  матеріалом
                  стального  контртіла  (рис.  8.5  б).  Після  припрацювання  у  інгібованому


                  розчині  для  пари  тертя  Д16Т-  Al 2O 3  спостерігається  суттєві  локальні  зміни
                  трибопотенціалу  (рис.  8.5  б),  що  свідчить  за  швидке  утворення  вторинних


                  структур  під  час  зміни  напрямку  руху  з  наступним  інтенсивним  їх

                  руйнуванням.  Утворення  вторинних  структур  відбувається,  як  на  поверхні

                  алюмінієвого сплаву так і стальній.

                         Для обох контактуючих пар значення коефіцієнтів тертя в інгібованому

                  хроматом  розчині  є  у  ~2,5  рази  більшими  у  порівнянні  з  неінгібованим,  а

                  також  вищими  ніж  руйнування  на  повітрі  (рис.  8.6  а,б).  Утворені  вторинні

                  структури  у  хроматному  розчині  негативно  впливають  на  фрикційну

                  взаємодію,  інтенсифікуючи  абразивне  зношування  поверхні.  Якщо

                  розглядати  одичний  акт  тертя  (рис.  8.6  в),  тобто  проходження  індентора  в

                  одному  напрямку,  можна  спостерігати  суттєву  локальну  зміну  коефіцієнта

                  тертя  в  інгібованому  розчині,  максимальний  розкид  значень  складає  0,3,  в

                  той час як у кислому дощі осциляції коефіцієнта становлять 0,05. Для повітря

                  вони  складають  0,2,  що  на  ~30%  нижчим  ніж  у  середовищі  з  додатками
   295   296   297   298   299   300   301   302   303   304   305