Page 232 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

232

Для феритної структури утворення дефектів внаслідок електролітичного

наводнювання сприяє зменшенню когезійної взаємодії між структурними

складовими, полегшенню виносу матеріалу із зони контактування і, як

наслідок, зниженню коефіцієнта тертя. Під час проникнення водню у

перлітну структуру підвищується твердість поверхні і знижуються її

триботехнічні характеристики. Під час десорбції водню його вплив

проявляється відчутніше ніж за післядії, про що свідчать втрати матеріалу

(рис.5.57 б). Дифузійний водень ініціює більшу пошкоджуваність

фрикційних поверхонь, ніж його післядія. Це зумовлено дефектністю і

нестабільністю наводнених шарів, сукупною дією зовнішніх навантажень і

внутрішніх напружень, викликаних воднем.

Зі збільшенням у залізі вуглецю негативна дія водневого чинника

послаблюється і у сплаві з перлітною структурою (У8) зміннюється механізм

взаємодії, оскільки водень сприяє зростанню мікротвердості у поверхневих

шарах і підвищенню опору руйнуванню.

Таким чином, на фрикційну взаємодію поверхні ферито-перлітних
сталей суттєво впливає дифузійно рухливий водень, який спричиняє зміни у

поверхневих шарах, особливо під час десорбції [349-350].

Висновки до розділу 5

1. Встановлено концентраційні залежності вмісту водню у

поверхневих шарах металевих зразків для вибраних режимів

електролітичного наводнювання та його вплив на зміну параметрів тонкої

кристалічної структури, фазового складу і мікромеханічних властивостей

поверхневих шарів металів, що визначають їх трибологічну та

трибокорозійну поведінку і механізми зношування.
2
2. Показано, що з підвищенням густини струму до 2 А/дм

концентрація залишкового водню у поверхневому шарі заліза зростає від 3 до

16 ррm, зумовлюючи його окрихчення, що стимулює руйнування поверхні