Page 223 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

223

Кількість і розміри блістерів на поверхні металів відрізняються (рис.

5.50). Зокрема, на армко-залізі вони здебільшого великі (100 мкм), глибина

пошкоджуваності металу становить не менше, ніж 300 мкм. Структура

поверхні блістера свідчить про деформацію зсувом тонких поверхневих

шарів матеріалу (рис. 5.50 с). На поверхні сталі 20 кількість блістерів утричі

вища, ніж на армко-залізі, їх діаметр, як правило, не перевищує 10 µm і лише

поодинокі досягають розмірів 100 µm. Зі збільшенням густини струму до 2

2
А/дм кількість блістерів зростає несуттєво (рис.5.49).
На сталях 45 і У8 після наводнювання блістери практично не

утворюються. Ні на поверхні, ні у приповерхневих шарах пошкоджень після

наводнювання практично не виявлено (рис.5.50 е,є). Це може бути пов’язано

як з підвищенням їх міцності, так і зі збільшенням площі границь між фазами

фериту і цементиту в перлітних структурах, які можуть виконувати роль

колекторів для водню.
Виявлено трансформацію поверхневих шарів армко-заліза після

електролітичного наводнювання [348]. Для фериту характерне подрібнення
структури зі зміною кристалографічної орієнтації площин, особливо, 001 і

101 (рис.5.60 а).

Це пов’язано з перерозподілом внутрішніх напружень у зернах фериту.

У ненаводненого матеріалу максимальні напруження зосереджені в

центральних ділянках зерен (рис.5.51 б), а після наводнювання вони

переміщаються на периферійні ділянки зерен, що призводить до утворення

тріщин і фрагментації зерен (рис.5.51 а,б).

При дослідженні тонкої структури (×5000) поверхні сталей 45 і У8

виявлено фрагментацію перлітних зерен. Зокрема, після наводнювання за
2
густини струму 1 А/дм протягом 1 год у перліті виявлено мікротріщини на

пластинках. Деформування структури локалізовано у при поверхневому шарі

товщиною до 1 мкм, оскільки на поперечних шліфах наводнених металів

пошкоджень не виявлено. Водень не проникає через цементит сталей, тому

границі між цементитом і феритом для нього є дифузійними бар’єрами.