Page 201 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

201

На повітрі мікроструктура фрикційної поверхні свідчить про пластичну

деформацію мікровиступів і не містить продуктів зношування. У рідині без

наводнювання знос металу значно менший, ніж на повітрі (доріжка тертя

удвічі вужча, практично без пошкоджень) за рахунок змащувальної дії

середовища і руху індентора по поверхневій плівці - на поверхні ледь помітні

сліди переміщення індентора. В той час, як за тертя з наводнюванням

ширина і пошкоджуваність поверхні тертя збільшується, на ній

спостерігаються глибокі борозни, напливи і вириви (рис.5.29). Імовірно, це є

наслідком гідридоутворення, яке блокує утворення окисних захисних плівок.

Таким чином при взаємодії титану з воднем відбувається утворення

крихких гідридних фаз, які як після наводнювання, так і в його процесі

знижують зносостійкість металу [342-344]. Сила тертя за скретч випробувань

знижується у ~3 рази, а втрати матеріалу за попереднього наводнювання та в

його процесі зростають на 30-50%. Для трибокорозії титану за впливу
водневого чинника характерний адгезійний механізм взаємодії поверхонь з

локальним тріщиноутворенням.

5.1.5 Мідь

Мідь та її сплави широко використовуються у вузлах тертя як

антифрикційні матеріали, де при взаємодії з різними середовищами можуть

змінювати свої властивості, особливо за дії корозійно-активних та наводню-

вальних середовищ. Застосовують їх у машино-, авіа-, приладо- і

суднобудуванні, в електротехнічній промисловості та інших.

Мідь має гранецентровану кубічну гратку, при взаємодії з воднем

утворює тверді розчини. Гідрид СuH нестійкий і дисоціює за кімнатної

температури. Розчинність газоподібного водню в ГЦК ґратці міді за тиску до

0,8 МРа і температури 500...1083 К низька [200], до прикладу за тиску 0,1

-3
МПа і температури 773 К у міді розчиняється 10 ат % водню.