Page 36 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна

[133]. Рентгеноструктурний аналіз виявив, що для β-гідриду характерне

збільшення параметру ґратки на ~ 6 % Å порівняно з вихідним матеріалом [134,

135].

P-C-T (тиск-склад-температура) поведінка системи Ni–H подібна до

системи Pd–H [128], але критична точка останньої досягається при значно

нижчому тиску (~2 МПа, у 1000 разів нижчому, ніж для Ni–H), тому система

Pd–H вивчена набагато краще. Окрім координат критичної точки, основною

відмінністю між цими системами є те, що утворення β-фази в Ni призводить до

значно більшого розширення ґратки (на 5.8% порівняно з 3,5% для Pd); це,

ймовірно, пояснює чому β (мінімальний вміст водню у β-фазі при кімнатній
min
температурі) у Ni–H є вищим, ніж у Pd–H [129]. У системі Ni–H також

спостерігається більший гістерезис. Це кількісні, а не якісні відмінності; отже,

система Pd–H слугувала цінним аналогом для розуміння поведінки Ni–H.

Рисунок 1.2 – Ізотерма абсорбції-десорбції водню в системі Ni-H [136].

Систематичні дослідження нікелевих сплавів згодом проводилися в

системах Ni-Cu-H [137], Ni-Fe-H [138], Ni-Mn-H [139], Ni-Co-H [140].

Порівняно з чистим нікелем для сплаву Ni Cu [137], було зафіксовано значно
90
10
нижчі концентрації водню, а наявність гістерезису чітко вказує на наближення

до критичного регіону, більше, ніж у системі Ni-H. Авторами встановлено, що

сплави з вмістом нікелю понад 40 ат.% демонструють фазове розділення за

наявності водню, тоді як сплави з вищим вмістом міді завжди перебувають в
36