Page 40 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна
P. 40

Ni(OH)  + M  ↔ NiOOH + MH                                              (1.4)
                                  2



























                         Рисунок 1.3 – Схематична діаграма процесу електрохімічної реакції у

                  Ni-МГ батареї (a) і процесу утворення/розкладання гідриду, що відбувається

                  через реакцію електрохімічного переносу заряду (б) [161].


                         Комерційні  електроди  Ni-МГ  акумуляторів  здебільшого  містять  сплави

                  AB   (структурний  тип  CaNi ).  Однак  класичний  їх  представник  із  здатністю
                                                     5
                      5
                  зберігати водень, LaNi , є дорогим і хімічно нестійким при контакті з водним
                                              5

                  електролітом.  Тому  La  частково  або  повністю  заміняють  мішметалом, який  є
                  недорогою  комбінацією  рідкоземельних  елементів.  Компонент  B  залишається


                  головним  чином  Ni,  але  може  також  містити  Co,  Mn,  Al  та  інші  елементи-
                  замінники, які можуть підвищити термодинамічну стабільність гідридної фази


                  та покращити корозійну стійкість у водному електроліті [158].
                         Основна  електрохімічна  активність  гідридних  сплавів  пов’язана  з


                  процесами  поглинання  та  десорбції  водню, що  залежать від  фазового  складу,

                  мікроструктури,  хімічного  складу  та  типу  електрохімічної  реакції.  Воднева

                  ємність і тиск плато визначають ефективність сплавів у Ni-MГ акумуляторах,

                  що  описується  ізотермами  тиск–концентрація  (P–C)  рис.  1.4,  де  плато

                  відповідає фазовому переходу й використовується для оцінки електрохімічних

                  характеристик  сплаву.  Криві  P–C  кожного  зразка  сплаву  для  поглинання  та

                  десорбції  водню  містять  три  ділянки:  (1)  початковий  підйом,  типовий  для  α-

                                                                                                                40
   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45