Page 146 - Дисертація_Влад_Христина_Ігорівна

Підвищення тиску водню призводило до зростання його поглинання

порошками. На рис. 3.53 представлено залежність вмісту водню в матеріалі від

тиску.

Рисунок 3.53 – Кількість поглинутого водню від тиску та часу гідрування

Вплив гідрування на кристалічну структуру Ni вивчали

рентгеноструктурним аналізом. Зразок був насичений при 10 бар Н при
2
кімнатній температурі, після чого тиск було знижено до 1 бар і розвантажено

автоклав на повітрі. Склад гідриду встановлений волюметричним методом –

NiH . Рентгенівські дифрактограми даного гідриду не містять надструктурних
0.6
піків. Всі спостережувані відбиття проіндексовані в кубічній сингонії з

параметром решітки а = 3.546 Å, що незначно відрізняється від параметру

комірки для чистого нікелю.

Методом співосадження отримано нанопрошки з різним вмістом нікелю,

кобальту та заліза. Зразки після осадження промивали етанолом та зберігали в

герметичних ємностях (під етанолом) та були висушені у вакуумі. Зберігання

Fe вмісних зразків у водному розчині призводило до окиснення заліза та

забарвлення розчину Встановлено, що вміст нікелю впливає на водневу ємність

двокомпонентних нанопорошків Ni–Co та Ni–Fe. При вмісті нікелю 50 ат. %

воднева ємність порошків становить 0.5 H/ф.о. для системи з кобальтом і 0.6

H/ф.о. — для системи з залізом. Натомість при збільшенні вмісту нікелю до 75

ат. % ємність зразків не перевищує 0.1 H/ф.о. (рис. 3.54). Усі зразки були

синтезовані, зберігалися та оброблялися за однакових умов.

144