Page 312 - Докторська дисертація_Ткачук

312

TiО2, Ti2N, α-Ті. Після ПЕО сплаву з шарами TiN0,42O0,58 і TiN0,36O0,64 кількість

та інтенсивність рефлексів фази гідроксиапатиту збільшується (рис. 7.29 в, г).

Рисунок 7.29 – Дифрактограми, зняті з поверхні ПЕО покриття,

сформованого на титановому сплаві ВТ6 з нітридним (а) та оксинітридними

шарами TiN0,46O0,54 (б) TiN0,42O0,58 (в) і TiN0,36O0,64 (г).

На поверхні титанового сплаву ВТ6 з попередньо сформованими

нітридним та оксинітридними шарами у процесі ПЕО формуються поруваті

гідроксиапатитні покриття, які містять сфероїдальні утворення (сфероліти)

(рис. 7.30). Параметр шорсткості поверхні Ra для гідроксиапатитного

покриття, сформованого на нітридному шарі, становить 0,61 мкм. Згідно

мікрорентгеноспектрального аналізу, вміст Ca на поверхні становить 14,54 ат.

%, а P – 6,99 ат. %, співвідношення Са/Р=2,08.

Параметр шорсткості поверхні Ra для гідроксиапатитного покриття,

осадженого на оксинітридному шарі TiN0,46O0,54, збільшується порівняно з

нітридним, і становить 1,72 мкм. Згідно мікрорентгеноспектрального аналізу,
вміст Ca становить 19,14 ат. %, а P – 8,80 ат. %. Таким чином, Са/Р=2,17, що

помітно відхиляється від співвідношення, характерного для біологічного
гідроксиапатиту (Са/Р=1,67).