Page 77 - Dys
P. 77

77

                  корозійною  активністю  локального  характеру  порівняно  зі  сталлю  32Г2.  На

                  сталі  50Г  зафіксовані  корозійні  ураження  з  максимальною  глибиною  до

                  24 мкм, однак найбільша їх кількість відповідає діапазону глибин 16-20 мкм.

                         Для сталі 32Г2 виявлено ураження з максимальною глибиною 16 мкм,

                  що  відповідає  максимальній  швидкості  локальної  корозії  –  0,12  мм/рік.  Це

                  дещо  вища  швидкість,  порівняно  із  результатом,  отриманим  за  аналізом

                  розподілу  корозійних  уражень  на  внутрішній  поверхні  труби  зі  сталі  32Г2.

                  Очевидно,  це  можна  пояснити  іншими  умовами  корозії  сталі  під  час

                  лабораторних випроб та експлуатації.

                         Виявлену суттєву різницю в опорі корозії досліджених сталей обсадних

                  труб  проаналізували  з  огляду  їх  структурних  відмінностей.  За  результатами

                  лабораторних випроб сталі 50Г властивий менший опір корозії, ніж сталі 32Г2,

                  що  не  узгоджується  із  численними  літературними  даними  щодо

                  інтенсифікувального  впливу  експлуатаційної  деградації  конструкційних

                  сталей  на  швидкість  їх  корозії  [110,  117,  120,  122,  123].  Тому  виявлений

                  протилежний  ефект  зумовлений,  очевидно,  структурним  чинником.  Як  уже

                  зазначалося  вище,  сталі  у  вихідному  стані  властива  крупнозерниста  ферит-

                  перлітна структура: великі зерна перліту (їх середній розмір досягав 100 мкм),

                  яким  характерна  грубодисперсна  морфологія  складових  самого  перліту  –

                  крупних пластин цементиту та феритних прошарків (див. рис. 3.2а, б). Окрім

                  того, зерна перліту облямовані ланцюжками доволі великих феритних зерен –

                  діаметром до 10 мкм. На  відміну  від  сталі  50Г, у  структурі  сталі  32Г2  (див.

                  рис. 3.2в)  спостерігаються  дрібні  зерна  сорбітоподібного  перліту  завбільшки

                  до 25 мкм, розмежовані, знову ж таки суттєво меншими прошарками фериту –

                  шириною до 2 мкм. Звідси слідує висновок, що незважаючи на більший вміст

                  вуглецю у сталі 50Г (0,53%) і, відповідно, більшу частку перліту у її загалом

                  ферито-перлітній  структурі,  для  неї  властива  суттєво  вища  частка  вільних


                  феритних  зерен.  Тоді  як  феритна  складова  у  сталі  32Г2  зосереджена
                  переважно у перліті. Окрім того, діаметр вільних феритних зерен сталі 32Г2 у


                  5 раз менший, ніж діаметр вільних феритних зерен сталі 50Г.  Тому нижчий
   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82