Page 66 - Korniy_dyser

66

суттєво змінювати як каталітичну активність [38], так і стабільність та
корозійну тривкість нанокаталізаторів [20, 127, 128]. Адже змінюючи розмір

наночастинки, морфологію та склад поверхні, можна змінювати електронні
властивості і таким чином керувати хімічними каталітичними процесами, що

відбуваються на поверхні наночастинки, а також прогнозувати її стабільність
у часі.

Однак теоретичне дослідження кінетики каталітичних та інших реакцій

на наночастинках натрапляє на істотні труднощі, що призводить до

необхідності використання нових нетрадиційних математичних моделей,

більшість з яких є стохастичними. Це зумовлено особливостями протікання

реакцій на наночастинках, оскільки в моделях повинен враховуватися вплив

змін структури поверхні, що виникають в ході реакції, так само як і зміни

форми, розміру і ступеня дисперсності нанесених частинок, які можуть

суттєво змінювати питому каталітичну активність і кінетику реакції.

Таким чином, для глибшого розуміння кінетичних закономірностей

деградації наночастинок каталізаторів необхідно враховувати на

молекулярному рівні «природжену» та «індуковану» неоднорідності

нанесеної каталітичної частинки. Крім того, дослідження каталітичних та

корозійних властивостей наночастинок надзвичайно цікаве з погляду

фундаментальної науки, оскільки властивості таких систем значно

відрізняються від властивостей аналогічних систем більшого розміру.

Зокрема, структура поверхні нанесених наночастинок не є фіксованою і може

зазнавати значних морфологічних змін у ході протікання гетерогенної

каталітичної реакції [129]. Цей ефект «підстроювання поверхні під реакцію»

– одне з підтверджень тез деяких авторів [130] щодо дії реакційного

середовища на каталізатор.

Традиційний підхід до моделювання кінетики каталітичних та

корозійних реакцій, які протікають на нанесених каталізаторах, полягає у

використанні макроскопічних рівнянь, що інтегрально описують елементарні

фізико-хімічні процеси (адсорбція, десорбція, реакція, дифузія). Проте