Page 62 - Korniy_dyser

62

неможливістю дослідження «in situ» локальної зони контактуючих тіл, а
також впливу на неї частинок корозивного середовища.

У зв’язку з цим на сьогоднішній день існує низка модельних підходів,
які використовують для опису процесів у локальній зоні контактуючих тіл

системи метал–середовище–метал. Серед них слід відмітити модель
пружного середовища [109] засновану на парній потенціальній взаємодії

частинок середовища та металу, і яка дає змогу обчислювати енергію адгезії

із залучення певних емпіричних параметрів. У роботі [110] розглянута

модель адгезійної взаємодії металів і напівпровідників, яка ґрунтується на

діелектричному формалізмі і використанні уявлень про колективні

збудження електрон-іонної системи – плазмонів. Нові і вельми

багатообіцяючі можливості в цьому напрямі надає швидкий розвиток методів

комп’ютерного молекулярного моделювання (молекулярно-динамічне

моделювання) [111, 112], що дозволяє описувати не тільки окремі молекули,

але і розвинені молекулярні ансамблі, такі, наприклад, як ділянки поверхонь

різної кристалографічної орієнтації, великі органічні молекули, гідратовані

іони тощо. Враховуючи, що ці просторові моделі будуються за принципом

енергетичної оптимізації, є підстави вважати, що результати такого

моделювання більшою мірою відповідають дійсності, ніж розвинені раніше

емпіричні моделі.

Слід відмітити також працю [113], у якій із використанням методів

квантової хімії вивчали вплив ступеня окиснення міді, кількості атомів у

сольватованій частинці на фізико-хімічні властивості і реакційну здатність

міді, а також хемосорбцію активних складників змащувального середовища,

під час утворення поверхневого шару та сольватованих іонів із розчину.

Розрахунок енергії адгезії між алюмінієм та нітридом/карбідом вольфраму із

використанням потужного методу функціоналу густини наведено в роботі

[114], що дало змогу детально дослідити механізм взаємодії в даних системах

та спрогнозувати властивості. Подібні розрахунки наведені у працях [115,