Page 61 - Korniy_dyser
P. 61

61

                          Таким  чином,  вплив  деформації  на  корозійний  процес  полягає  не  в
                  підсиленні  загальної  корозії,  а  в  значному  збільшенні  електрохімічної


                  неоднорідності металу, а отже, в підвищенні його адсорбційної здатності, що
                  призводить до локального розчинення металу.


                         Основний акцент зроблено на розгляді впливу деформації кристалічної
                  ґратки  на  теплоту  адсорбції  або  енергію  зв’язку  середовища  на  металі  в


                  роботах  [48,  105].  Тут  показано,  що  деформація  кластерів  металів  у

                  напрямку, перпендикулярному до шляху адсорбції, сприяє суттєвій активації

                  процесу    взаємодії  середовища  з  поверхнею  за  рахунок  підвищення  теплот

                  адсорбції  компонентів  середовища.  Подібні  результати  отримано  в  роботі

                  [106], в якій методом ТФГ показано, що за збільшення об’єму ґратки на 1%

                  енергія  хемосорбції  зростає  на  0,6%  для  СO  і  на  1,3%  для  кисню  при  їх

                  адсорбції на поверхні платини. При цьому енергія дисоціації молекул СО на

                  розтягнутих  ділянках  одночасно  знижується  на  14%  при  деформаціях

                  кристалічної ґратки 1%.

                         Інший  вид  деформації  –  контактна  взаємодія  двох  металів  –  з

                  термодинамічної  точки  зору  характеризується  зменшенням  вільної  енергії

                  системи  тіл  в  ізотермічному  оберненому  процесі  їх  вступу  в  адгезійний

                  контакт  і  розглядається  як  різниця  поверхневих  енергій  системи  тіл,

                  визначених  за  наявності  адгезійного  контакту  та  без  нього  [107].  З  іншого

                  боку,  адгезійна  взаємодія  виникає  за  безпосереднього  контакту  поверхонь,

                  коли межі розділу взаємодіючих тіл є такими, що забезпечується можливість

                  контакту на атомному та електронному рівнях. Деякі автори виділяють  тут

                  дві  стадії  взаємодії  [108]  –  на  першій  стадії  здійснюється  зближення

                  контактуючих  тіл  на  віддалі,  необхідні  для  міжатомної  взаємодії,  та

                  підготовка поверхонь до взаємодії, в той час як на другій стадії визначальну

                  роль  відіграють  процеси  електронної  взаємодії,  пов’язані  з  особливостями

                  електронної  будови  контактуючих  речовин,  а  також  хімічною  природою

                  корозивних  частинок  за  їх  наявності.  Однак,  практична  реалізація  даного

                  завдання  є  надзвичайно  складною,  що  пов’язано  із  принциповою
   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66