Page 59 - Korniy_dyser

59

більше 1 Å утворення асоціатів з молекулами середовища полегшується зі
зниженням енергії, після чого розривається зв’язок Cu–Cu, що підтверджує

гіпотезу утворення гідратованої оболонки до розриву зв’язку. Електричне
поле в цій моделі суттєво знижує енергію розчинення іона міді.

Узагальнивши викладене, можна стверджувати, що анодне розчинення
металів у водних розчинах характеризується безпосередньою участю в

електродній реакції гідроксид-іонів або аніонів солей і супроводжується

попередньою їх адсорбцією на електроді з утворенням поверхневих сполук.

Однак стійкість цих адсорбційних сполук на поверхні простих і перехідних

металів різна. Вона зумовлена, загалом, електронною будовою металів.

Хемосорбційна взаємодія металів з незавершеними d-оболонками з аніонами

електроліту є сильніша, ніж s-елементів, що пов’язано з утворенням донорно-

акцепторного зв’язку [9]. Під час адсорбції на поверхні перехідних металів

аніони електроліту виступають як донори, а металеві іони ґратки – як

акцептори електронів.

Характер адсорбційних поверхневих комплексів і міцність зв’язку їх з

електродом поряд із природою металу залежать від природи електроліту та

аніонів. Перенесення заряду на електрод зазвичай здійснюється з негативно

заряджених аніонних комплексів металу. Ступінь адсорбції молекул води на

електроді визначається поряд з гідрофільністю металу і концентрацією

розчину електроліту. Якщо міцність зв’язку метал–аніон у поверхневих

комплексах досягає міцності зв’язку у відповідних індивідуальних

з’єднаннях, то поверхневий комплекс може переходити в розчин.

1.7 Атомно-молекулярні моделі корозійно-механічного руйнування

металів

Механічні властивості деформованих матеріалів під час дії на них

різноманітних середовищ визначаються природою міжатомних та

міжмолекулярних взаємодій. Тому тут особливе значення мають