Page 242 - Korniy_dyser
P. 242

242

                  поверхневих  зв’язуючих  орбіталей,  близьких  за  структурою  до  вихідних
                  атомних  d-орбіталей.  Так,  орбіталь  Х2-Y2,  яка  орієнтована  строго


                  перпендикулярно  до  поверхні  (111),  найбільш  заселена  електронами,  що  в
                  основному  визначає  силу  адсорбційного  зв’язку.  З  іншого  боку  для  ОЦК


                  металів  дана  орбіталь  орієнтується  строго  перпендикулярно  до  поверхні
                  (110).



                                                                                                 2
                         Таблиця  6.1  –  Розраховані  поверхневі  енергії  W s  (в  еВ/нм )  кластерів

                  металів залежно від кристалографічної орієнтації поверхні

                               W s                Al        Ni             Cu            Fe           Cr

                  Розрахунок             (100)  4,13        10,4           9,84          8,15         11,81

                  методом PM6            (110)  5,27        10,8           10,11         10,21            –

                                         (111)  6,42              –        10,23         9,03         12,62

                  Експериментальні                5,83–     10,17–         8,99–         10,67–       12,83–

                  значення [373]                  8,31      15,5           11,22         13,33        13,08

                  Термодинамічні                  8,47      14,53          10,79         13,16        12,34

                  розрахунки [374]



                         Однак  відомо,  що  високоіндексні  грані  (211),  (210),  (221)  та  (331)

                  металів  володіють  значним  енергетично  напруженим  станом  і  повинні

                  найсильніше  впливати  на  силу  взаємодії  між  поверхнями  [108].  Наші

                  розрахунки  показали  незначну  відмінність  між  значеннями  поверхневих

                  енергій  високоіндексних  і  низькоіндексних  граней  (близько  10%).  Крім

                  цього, квантово-хімічний розрахунок таких складних граней викликає значне

                  збільшення  комп’ютерного  часу,  а  здійснений  нами  [370]  паралельний

                  молекулярно-динамічний  розрахунок  стійкості  кластерів  показав  їх  часову

                  нестабільність,  навіть  у  початковому  інтервалі  декількох  пікосекунд.  Ця

                  нестабільність  полягала  у  самодовільній  реконструкції  цих  граней  з

                  переходом їх у низькоіндексні (100), (110) та (111). Тому у подальших наших
   237   238   239   240   241   242   243   244   245   246   247