Page 167 - Korniy_dyser

167

У рамках такої моделі отримали наступні значення енергій зв’язку
–
молекулярного комплексу Сl (H 2O) на поверхнях кластерів Al 2Cu: 1,266 еВ

на шарі алюмінію та 1,365 еВ на шарі міді кластера (100) і 1,358 еВ на
кластері (110) Al 2Cu та 1,389 еВ на кластері (110) Al 2CuMg.

Пропорційно знижується енергія зв’язку гідроксид-іонів з кластерами
інтерметалідів під час використання даної моделі: 0,936 еВ на шарі алюмінію

та 0,659 еВ на шарі міді кластера (100) і 1,257 еВ на кластері (110) Al 2Cu та

1,295 еВ на кластері (110) Al 2CuMg. Наявність водного середовища зумовлює

зниження адсорбційної здатності хлорид-іонів майже у три рази на кластері

(100) та у два рази на кластері (110) інтерметаліду.

3.2 Квантово-хімічний розрахунок енергії виходу-іонізації компонентів

інтерметалідів Al 2Cu та Al 2CuMg у корозивне середовище

Для зручності нами побудовано залежності енергії виходу-іонізації

металічних атомів або їх комплексів із середовищем від віддалі до поверхні

кластера, в яких за точку відліку прийнято потенціальну енергію взаємодії в

нульовому положенні (коли атом металу знаходиться у кристалічній гратці),

а також розраховано енергії взаємодії комплексів алюмінію та міді у

адсорбованому стані з поверхнею кластера [318, 321].

Моделювання виконували збільшенням висоти десорбованого атома

металу або його комплексу із середовищем над поверхнею кластера з кроком

0,25 Å, а потім квантово-хімічно оптимізовували геометричну структуру

утворених систем окрім віддалі до десорбованого атома (рис. 3.10).

Розраховували повну квантово-хімічну енергію такої системи в кожній точці.

При цьому розглядали три випадки взаємодії десорбованого комплексу із

поверхнею кластера: 1) атом металу послідовно зміщувався від поверхні

кластера без наявності середовища; 2) атом металу послідовно зміщувався

від поверхні кластера за присутності молекули води; 3) атом металу

послідовно зміщувався від поверхні кластера у присутності іонів хлору та