Page 150 - Korniy_dyser

150

(I  ) A 2
  (2.33)
( 8 I  ) A

Загалом перенос заряду ΔN з основи B до кислоти A з відповідною

зміною енергії визначається в [308] як

   (   ) 2
 N  B A ,  E   B A (2.34)
( 2    ) ( 2    )
A B A B
Використовуючи рівняння (2.34) щодо взаємодії молекули інгібітора з

металом можна записати наступне співвідношення, замінивши μ на -χ та

ввівши значення роботи виходу металу  :

     
 N  metal mol  mol (2.35)
 ( 2   ) 2 
metal mol mol
 (   ) 2 (   ) 2
 E   metal mol  mol (2.36)
 ( 4   ) 4 
metal mol mol

2.4.2 Локальні параметри хімічної реактивності молекул, оцінені з

результатів розрахунку методом функціоналу густини

Локальну реакційну здатність інгібіторів проаналізовано за допомогою

оцінки показників Фукуї [309], які визначають хімічну реакційну здатність

молекул на основі нуклеофільної чи електрофільної її поведінки. Як свідчать

літературні дані, застосування методики визначення показників Фукуї

розширює отримані дані під час розрахунку переносу заряду в системі

інгібітор–метал [310]. Загалом, використовуючи схему кінцевих різниць та

аналізу заселеностей Маллікена на атомах інгібітора і залежно від напряму

переносу електрона, маємо:


f  q (N  ) 1  q (N ) (для нуклеофільних реакцій)
k k k
f   q (N )  q (N  ) 1 (для електрофільних реакцій)
k k k
q (N  ) 1  q (N  ) 1
0
f  k k (для змішаних реакцій)
k
2
де q k – заряд атома k в молекулі, тобто електронна густина в певній

точці простору навколо молекули; N – число електронів в молекулі, N+1 –