Page 151 - Korniy_dyser
P. 151

151

                  однозарядні аніони, визначені додаванням електрона до LUMO нейтральної
                  молекули,  N-1  –  однозарядні  катіони,  визначені  видаленням  електрону  з


                  HOMO нейтральної молекули.
                         Локальну м’якість молекули при цьому визначали подібно як  в праці


                  [305]:

                                                                   n (r )
                                                            s (r )        .
                                                                          (r )

                         Інтегруючи це рівняння, отримаємо глобальну м’якість:


                                                                  
                                                              S   s( r) dr .
                         Співвідношення  між  локальною  м’якістю  та  функціями  Фукуї

                  s (r )   Sf  (r )дає  змогу  отримати  інформацію  про  відносно  активні  місця  в

                  молекулі інгібітора.

                         У  результаті  розрахунку  отримували  повну  енергію  молекул  Е,  її

                  теплоту утворення Н, енергії вищої зайнятої Е HOMO та нижчої вільної Е LUMO

                  молекулярних орбіталей, значення енергетичної щілини Δ = Е LUMO – Е HOMO,

                  потенціал іонізації кластера, розподіл атомних зарядів за схемою Маллікена,

                  дипольний        момент      та     інші     похідні     характеристики.        Аналогічні


                  характеристики визначали для комплексів рамноліпід–іон металу та цеоліт-
                  іон металу. Розраховуючи електронну та геометричну структури молекул та


                  аналізуючи  дані  індексів  хімічної  реактивності,  теоретично  вивчали
                  інгібування поверхні металу поверхнево-активними речовинами.



                         2.4.3 Вибір методу та базисів розрахунку інігібувальних властивостей


                  рамноліпіду та цеолітних комплексів



                         Електронну  та  геометричну  структури  оптимізованої  молекули

                  рамноліпіду  та  цеолітних  комплексів  розраховували  із  використанням

                  квантово-хімічної  програми  ORCA  2.8  [230]  за  допомогою  методу  теорії

                  функціоналу густини в  узагальненому  градієнтному наближенні  (GGA) для

                  обмінно-кореляційного функціоналу В3LYP [232] і базисного набору 6-31G
   146   147   148   149   150   151   152   153   154   155   156