Page 25 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

25

це сполуки, які утворюють на поверхні металу хемосорбційні або фазові солі.

Вони мають відчутний ефект післядії, а також так званий пороговий ефект.

Останній полягає в тому, що якщо кількість інгібітору менша стехіометричного,

він, порушуючи ріст кристалічної гратки, перешкоджає утворенню міцно

зчеплених відкладів. До таких сполук, перш за все, слід віднести різного роду

P O
поліфосфати із загальною формулою Na x+2 x 3x+1 . Природа захисної дії
поліфосфатів з’ясована не до кінця. Так, Клячко і Апельцин [79] вважають, що

здатність фосфатів і поліфосфатів запобігати відкладанню карбонатів пов’язана

3–
з адсорбцією іонів PO на мікрокристалах CaCO , що запобігає їх подальшому
3
4
росту. Шклярська-Смяловська [80] припускає, що захисні властивості
2–
–
проявляють продукти гідролізу поліфосфатів (HPO та OH ). Гексаметафосфат
4
2+
2+
2+
утворює з Ca , Mg , Fe розчинні комплекси, в результаті чого ці іони
утримуються в розчині:
+
2+
Ca + Na P O = Na CaP O + 2Na . (1.4)
6
18
4
6 6
18

2+
Надлишок Ca веде до утворення важкорозчинного Ca (P O ) . Зсув
3
5
10 2
рівноваги бік утворення комплексу досягається надлишком поліфосфату.
Останнім часом для пригнічення процесів корозії та солевідкладення
почали використовувати суміші різних фосфонокарбонових кислот, які
відрізняються від поліфосфатів меншим вмістом фосфору, але володіють
здатністю зв’язувати більшу кількість солей кальцію. Знаходять застосування

композиції на основі поліфосфонових, фосфонових кислот та фосфонатів. При

цьому практично завжди в склад композиції вводять поліфосфати для

підсилення антикорозійних властивостей.

Привертають увагу нетоксичні, біодеградабельні сполуки –

поліетоксиалкіли, які містять карбоксильні, сульфонатні чи фосфонатні групи.

Поки що вони не знайшли широкого застосування. Таким чином, на сьогодні

питання одночасного запобігання корозії і солевідкладення потребує подальших

досліджень.