Page 21 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 21

21

                розходиться з послідуючими твердженнями цих же авторів про неефективність

                плівкоутворювальних  інгібіторів,  захисний  ефект  яких  пов'язаний  з  часом

                (наприклад,  поліфосфат)  [63].  Таким  чином,  в  даному  питанні  є  певні

                протиріччя.  Михайлов,  Романов  та  ін.  повідомляють  про  вплив  тетраборату

                амонію на корозійну втому сталі в 10 та 3%-ому розчині NaCl. При концентрації

                                          3
                (NH ) B O   10  г/дм   умовна  границя  корозійної  втоми  збільшується  на
                     4 2
                          4
                             7
                50 МПа [64].
                       З. В.  Слободян,  Л. А.  Маглатюк,  І. М.  Дмитрах  та  ін.  інтесивно

                досліджували інгібітори корозії, призначення яких – захист сталей від корозії та

                корозійно-механчного  руйнування  у  кислих,  нейтральних  та  сірководневих

                середовищах.  Виділимо  нові  координаційні  сполуки  перехідних  металів  з

                органічними  лігандами  –  інгібітори  корозії  та  корозійно-механічного

                руйнування.  Їх  можна  використовувати  також  як  синергісти  в  інгібіторних

                композиціях  [50–52].  Для  захисту  від  спряжених  процесів  корозії  та

                солевідкладення розроблені інгібітори, в склад яких входять піро-поліфосфати:

                Ф-1 та кілька поколінь інгібітору КОРСОЛ [54, 55].

                       Через відсутність системних даних про особливості росту втомних тріщин

                у  нейтральних  середовищах  залишилась  незрозумілою  низька  ефективність

                інгібіторів для підвищення опору сталей корозійно-механічному руйнуванню у

                цих середовищах. Проте з появою праць з оцінювання електрохімічної ситуації

                в  околі  вершини  тріщини  [56,  57]  стало  зрозуміло,  що  і  за  дії  нейтральних

                середовищ водневий показник рН у тріщині значно знижується, внаслідок чого

                класичні інгібітори стають малоефективними. Розроблено новий клас інгібіторів

                –  координаційні  сполуки  перехідних  металів  Zn,  Co,  V,  Mn,  Cu,  Ni,  Mo  з

                бензотриазолом,  а  також  комплексні  сполуки  Mo  та  Fe  з  амінопохідними  як

                лігандами  [58–61].  Ці  інгібітори,  формуючи  на  поверхні  сталі  захисну

                металохелатну  плівку,  здатні  підвищувати  опір  середньовуглецевих  сталей

                корозійно-втомному руйнуванню в нейтральних середовищах у 2,5–3 рази.

                       Більш повну інформацію про механізм інгібування при корозійній втомі


                можуть дати дослідження кінетики росту корозійно-втомних тріщин (РКВТ). Це
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26