Page 105 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

105

корозійно-втомної тріщини за механізмом водневого окрихчення, як у випадку

водогінної води. За таких умов, втомна тріщина розвивається за механізмом

локального анодного розчинення, на що прямо вказують ділянки корозійного

роз’їдання міжфазних меж на фрактограмах. Непрямим доказом також може

слугувати і виявлений крізьзеренний мікромеханізм втомного руйнування,

оскільки саме за таким мікромеханізмом руйнування роблять висновок про

реалізацію анодного механізму впливу середовища за випроб на корозійне

розтріскування. При цьому підкреслюють, що крізьзеренному мікромеханізму

руйнування властива суттєво вища енергоємність, порівняно із міжзеренним.

Отже, інгібування середовища, яке супроводжується підвищенням

опірності сталі корозійно-втомному руйнуванню, характеризується двома

особливостями. По-перше, через це перехід від мікромеханізму втомного

руйнування від міжзеренного до крізьзеренного. З іншого боку, усувається

водневий механізму впливу середовища. Розтравлювання міжфазних меж між

феритом та цементитом в межах перлітних зерен в інгібованому середовищі

означає, означає, що не можна відкидати впливу середовища, і тоді реалізується

вже механізм локального анодного розчинення. Тобто можна говорити про

аналогію водневому механізму міжзеренного руйнування, а локальному

анодному розчиненню – крізьзеренного. А виявлені ділянки корозійного

роз’їдання міжфазних меж свідчать, з одного боку, про наявність корозійного

процесу, а з іншого – про перешкоду росту тріщини за водневим механізмом

внаслідок затуплення її вершини, яка змушена огинати пластини цементиту, чи

включення іншої природи, на її шляху.

В міру просування тріщин вглиб перерізу зразків особливості механізму

руйнування, властиві сталі в інгібованій воді, практично зникають (рис. 5.4). В

обох випадках руйнування відбувається практично за крізьзеренним механізмом

з незначною кількістю фрагментів в’язкого руйнування, яке пов’язане з

руйнуванням перетинок між двома незалежними мікрофронтами тріщини, які

поширюються в паралельних, але дещо зміщених у просторі, площинах.