Page 104 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 104

104

                       Якщо  у  водогінній  воді  зародження  тріщин  від  поверхні  зразка

                відбувалося за міжзеренним механізмом з істотним вторинним розтріскуванням

                вздовж меж зерен (рис. 5.3а, в), то в інгібованій воді – переважав крізьзеренний

                механізм (рис. 5.3 б, г).

                       Як  особливість  механізму  зародження  тріщини  в  інгібованій  воді

                відзначили  розтравлювання  міжфазних  меж  між  феритом  та  цементитом  в

                межах  перлітних  зерен.  Причому  це  відбувалося  незалежно  від  орієнтації

                структурних складових стосовно магістрального напряму поширення тріщини.

                У  будь-якому  разі  кожне  включення  цементиту, чи  включення  іншої природи

                створювало  перешкоду  росту  тріщини  через  затуплення  її  вершини,  яка

                змушена огинати пластини цементиту на її шляху. Скоріш за все це відбувалося

                внаслідок  корозійного  роз’їдання  міжфазних  меж,  бо  пластини  цементиту

                залишилися  чітко  окресленими  на  поверхні  зламу,  причому  незалежно  від  їх

                орієнтації стосовно напряму поширення руйнування.

                       Приймаючи  до  уваги  виявлені  фактографічні  особливості  поверхні

                втомних  тріщин  (втомного  руйнування),  що  поширюються  з  корозійних

                пітингів – концентраторів напружень, зробили наступні висновки.

                       У водогінній воді корозійний чинник відіграє домінантну  роль тільки на

                стадії зародження та розвитку до певного критичного рівня пітингу. Очевидно,

                внаслідок утруднення обміном середовищ із-за геометричних обмежень, у його

                об’ємі розчин істотно підкислюється завдяки гідролізу продуктів корозії, тому

                поширення  корозійно-втомної  тріщини  реалізується  за  механізмом  водневого

                окрихченя. На це вказує, по-перше, міжзеренний мікромеханізм росту втомної

                тріщини.  І,  по-друге,  наявність  істотного  вторинного  розтріскування  вздовж

                меж  зерен.  Слід  відмітити,  що  саме  за  цими  ознаками  роблять  висновок  про

                реалізацію  водневого  механізму  впливу  середовища  і  за  випроб  на  корозійне

                розтріскування.

                       У інгібованій воді навіть за підвищення кислотності середовища у об’ємі

                пітинга  катодний  процес  наводнювання  металу  гальмується,  про  що  свідчать


                наші  випробування  у  кислих  середовищах.  Звідси,  унеможливлюється  ріст
   99   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109