Page 5 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 5

5
                  сталі 20 до K = 37 МПа·м за частоти циклічного навантаження 1 Гц, що
                                                   1/2
                                                                                                -7
                  відповідає швидкості росту втомної тріщини на повітрі до 6×10  м/цикл).
                  Спосіб полягає у взаємодії технологічного середовища на основі таніну із


                  берегами тріщини за умов їх тертя, що спричиняє накопичення у порожнині

                  тріщини твердих нерозчинних продуктів взаємодії (металохелатних сполук)
                  значного  об’єму  та  штучне  створення  ефекту  закриття  тріщини.


                  Співставлення  макро-  та  мікрошвидкостей  росту  тріщини,  враховуючи

                  ширину втомних боріздок, встановлено, що за високих значень розмаху КІН

                  висока      ефективність       запропонованого        способу       зупинки      тріщини
                  забезпечується утворенням свіжої поверхні у кожному циклі навантаження,


                  що активно взаємодіє з таніном, а тертя берегів тріщини сприяє швидкому її

                  заповненню утвореними продуктами. Встановлено конкурентність процесів

                  формування феротанатних сполук та тонких пасиваційних оксидних плівок

                  на  берегах  тріщини,  що  пояснює  меншу  ефективність  методу  (до  K  =

                  25 МПа·м )  для  нержавної  сталі  12Х18Н10Т  та  відсутність  ефекту  для
                              1/2
                  титану ВТ1-0. Зазначимо, що, запропонований спосіб має  дещо обмежене

                  застосування  для  сталей,  схильних  до  корозійного  розтріскування  та

                  водневого  окрихчення,  оскільки  при  цьому  створюються  умови

                  навантаження з високою асиметрією.

                         Для  арматурних  прутків,  зміцнених  холодним  волочінням,  що

                  спричиняє деформування структури сталі, виявлено анізотропію корозійної

                  тривкості:  поляризаційний  опір  їх  бокової  поверхні  у  розчині  3%  NaCl

                  (pH 7,0) у 1,7 рази вищий порівняно з перерізом, а у лужному модельному

                  розчині  порової  рідини  бетону  (рН  12,5)  відмінність  менша  (приблизно

                  10%) через утворення пасиваційних плівок на поверхні сталі. Окрім того,

                  процес холодного волочіння спричиняє електрохімічну активацію поверхні

                  прутків – виявили у 1,5 рази нижчий поляризаційний опір бокової поверхні

                  зміцненого  прутка,  яка  за  експлуатаційних  умов  контактує  з  бетоном,

                  порівняно з прутком у вихідному стані, що вказує на ризик пришвидшеного

                  руйнування такої арматури під час експлуатації залізобетонних конструкцій
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10