Page 5 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

5
сталі 20 до K = 37 МПа·м за частоти циклічного навантаження 1 Гц, що
1/2
-7
відповідає швидкості росту втомної тріщини на повітрі до 6×10 м/цикл).
Спосіб полягає у взаємодії технологічного середовища на основі таніну із

берегами тріщини за умов їх тертя, що спричиняє накопичення у порожнині

тріщини твердих нерозчинних продуктів взаємодії (металохелатних сполук)
значного об’єму та штучне створення ефекту закриття тріщини.

Співставлення макро- та мікрошвидкостей росту тріщини, враховуючи

ширину втомних боріздок, встановлено, що за високих значень розмаху КІН

висока ефективність запропонованого способу зупинки тріщини
забезпечується утворенням свіжої поверхні у кожному циклі навантаження,

що активно взаємодіє з таніном, а тертя берегів тріщини сприяє швидкому її

заповненню утвореними продуктами. Встановлено конкурентність процесів

формування феротанатних сполук та тонких пасиваційних оксидних плівок

на берегах тріщини, що пояснює меншу ефективність методу (до K =

25 МПа·м ) для нержавної сталі 12Х18Н10Т та відсутність ефекту для
1/2
титану ВТ1-0. Зазначимо, що, запропонований спосіб має дещо обмежене

застосування для сталей, схильних до корозійного розтріскування та

водневого окрихчення, оскільки при цьому створюються умови

навантаження з високою асиметрією.

Для арматурних прутків, зміцнених холодним волочінням, що

спричиняє деформування структури сталі, виявлено анізотропію корозійної

тривкості: поляризаційний опір їх бокової поверхні у розчині 3% NaCl

(pH 7,0) у 1,7 рази вищий порівняно з перерізом, а у лужному модельному

розчині порової рідини бетону (рН 12,5) відмінність менша (приблизно

10%) через утворення пасиваційних плівок на поверхні сталі. Окрім того,

процес холодного волочіння спричиняє електрохімічну активацію поверхні

прутків – виявили у 1,5 рази нижчий поляризаційний опір бокової поверхні

зміцненого прутка, яка за експлуатаційних умов контактує з бетоном,

порівняно з прутком у вихідному стані, що вказує на ризик пришвидшеного

руйнування такої арматури під час експлуатації залізобетонних конструкцій