Page 3 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

3
АРІ Х70, що пов'язали з посиленням абсорбування водню металом та

розвитку в ньому пошкодженості. Це вказує на необхідність жорсткого

контролю та регулювання вимог щодо вологості водню під час його

транспортування трубопроводами.
Встановлено механізм та стадійність розвитку пошкодженості у

низькоміцних трубних сталях за дії водню. Він включає такі стадії:

послаблення воднем адгезії неметалевих включень із матрицею, утворення

дефектів на їх межі, відшарування включеня від матриці, деформаційний ріст

і злиття утворених порожнин внаслідок підвищення у них тиску

рекомбінованого молекулярного водню. Воднево-деформаційний механізм

легше реалізується у сталях, схильних до пластичного деформування,

призводить до зниження опору металу крихкому руйнуванню та створює

передумови для водневого розтріскування, характерного для високоміцних

сталей. Така експлуатаційна пошкодженість спричиняє схильність

низькоміцних сталей до водневої крихкості, які нечутливі до неї у вихідному

стані.

Розвинуто метод пришвидшеної деградації трубних сталей, що
відтворює розвиток у металі експлуатаційної пошкодженості. Він поєднує

електролітичне наводнювання зразків з їх подальшим пластичним
деформуванням до 3% і низькотемпературним (250 ⁰С) відпуском та ініціює

зміни у металі (пошкодженість), подібні до тих, які спричиняє тривала
експлуатація. Метод ефективний для прогнозування опору експлуатованих

сталей корозійно-механічному руйнуванню. Встановлено, що лабораторно

деградовані та тривало експлуатовані трубні сталі різної міцності (17Г1С,

АРІ X60 та АРІ X70) у розчині NS4, що моделює ґрунтове середовище,

виявляють подібну схильність до корозійного розтріскування та опір росту

корозійно-втомних тріщин. Зокрема, лабораторно деградована сталь 17Г1С

набула чутливості до корозійного розтріскування, що не характерно для цієї

сталі у вихідному стані. Таким чином, пошкодженісь сталі вважали

ключовим чинником її схильності до корозійно-механічного руйнування