Page 174 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

174
фрагменти в’язкого рельєфу зберігаються навіть за найнижчої температури

випроб (рис. 4.25а, в, д). Для експлуатованої сталі незалежно від температури

спостерігали однорідний злом з блискучими фрагментами відколу (рис. 4.25б,

г, е), що свідчить про її окрихчення.
Аналізуючи фрактографічні особливості руйнування, слід зазначити, що

на зломах сталі у вихідному стані переважають розшарування в зонах

зародження руйнування від дна концентратора напружень (рис. 4.26а, в). При

додатній температурі в’язкий рельєф злому з розшаруваннями поширювався

на весь перетин зразка (рис. 4.26а). Після випроб при -10 С, що близько до
о
температури крихко-в’язкого переходу (див. рис. 4.18), відзначили чергування

зон з в’язкими розшаруваннями та крихкими відколами (рис. 4.26в), і лише за

найнижчої температури випроб невелика їх частина змінюється на крихкий

відкол з віялоподібними гребенями відриву (рис. 4.26д). Характер розшарувань

однотипний та пов'язаний із текстурою сталі. На їх дні виявили тонкі

неметалеві включення, очевидно, сульфідів марганцю, декогезія яких від

матриці сприяла появі таких розшарувань. Лише на ділянках крихкого

руйнування фрактографічних ознак, пов’язаних із текстурою сталі, не

спостерігали.

Для зломів експлуатованої сталі незалежно від температури випроб

характерне практично однорідне руйнування за механізмом крихкого відколу

(рис. 4.26б, г, е). Спостерігали чіткі фасетки з характерним рисунком
віялоподібних гребенів відриву та вузькими смужками витягування між

суміжними фасетками із значною розорієнтацією сприятливих для відколу

площин в їх межах. Як основну фрактографічну особливість експлуатованої сталі

відзначили значне вторинне розтріскування вздовж меж зерен, яке спостерігали

на її зломах незалежно від температури випроб зразків (рис. 4.27б, г, е). Його

вважали наслідком зниження когезії між суміжними зернами, спричиненої

деградацією сталі під час експлуатації. Оскільки кількість вторинних тріщин на