Page 29 - 2

29

максимальні глибина та довжина пор не повинні перевищувати 0,2 S (S –

товщина стінки труби), сумарна їх протяжність на будь-які 300 мм шва не

повинна перевищувати 50 мм. За радіографічним аналізом вони не повинні

перевищувати 5% площі відбитка. Розмір допустимих шлакових включень не

повинен перевищувати 0,1 S і за довжиною бути не більшим 5 мм. Вони є

небезпечнішими дефектами, ніж пори. Непровари в корені шва не повинні

бути більшими за 1 мм по глибині та 30 мм по довжині, а між валиками не

допускаються взагалі. Наявність тріщин вздовж та поперек шва, а також

підрізів не допускається.

Вплив дефектів на міцність ЗЗ зумовлений, в основному, зменшенням

робочого січення металу та концентрацією напружень. Залежно від ступеня

концентрації напружень всі дефекти можна розділити на дві групи: гострі –

це тріщини, непровари, підрізи, які викликають різку концентрацію

напружень, та об‘ємні – це пори, шлакові включення та ін. Об‘ємні дефекти

при їх сумарній площі до 5…10% перерізу шва мало впливають на статичну

міцність швів з підсиленням. Коли матеріал ЗЗ має великий запас

пластичності, то основний вплив на статичну міцність має відносний розмір

дефекту. За пониженої пластичності матеріалу, а також за динамічного та

вібраційного навантаження ЗЗ навіть невеликі дефекти можуть істотно
впливати на їх міцність. У таких випадках міцність визначається

концентрацією напружень в околі дефекту, а не його величиною.
Дефектність зразків також оцінюють за сумарною відносною площею

дефектів кожного виду: g =  S/Sр, де  S – сумарна площа дефектів; Sр –

розрахунковий переріз ЗЗ [66].

Придатність ЗЗ для експлуатації перевіряють за результатами

механічних випробувань на розтяг та сплющування (для труб діаметром d =

57…89 мм) та на розтяг і згин (для труб діаметром d = 108…1420 мм).

У ВСН 012-88 [65] подано умови і режими зварювання трубопроводів,

що транспортують сірководневовмісні середовища з парціальним тиском