Page 257 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

257

6.7 Структура шліфованої поверхні ЕДП після її полірування

При напиленні електродугових покриттів розплав, який виникає при

плавленні в дузі ПД диспергується струменем повітря на краплини різного

розміру (рис. 6.21), які інтенсивно взаємодіють з киснем із атмосфери.

Рисунок 6.21 – Мікрофотографії краплин із ПД90Х6ГС вловлених в снігову

мішень з різною ступінню окиснення: 1 – повністю з оксидної фази; 2 – частково

окиснена; 3 – не окиснена.

Металографічним аналізом краплин вловлених у снігову мішень встанов-

лено наявність краплин з різною ступінню окиснення (рис. 6.21). Згідно термо-

динамічного аналізу алюміній найшвидше взаємодіє з киснем формуючи в

покритті крупні включення оксиду алюмінію високою мікротвердістю (20 ГПа).

За наявності у складі ПД значної кількості Cr в покритті можуть формуватись

оксиди хрому, які мають ще більшу мікротвердість (30 ГПа) (рис. 6.22а). Однак

у більшості випадків у покритті формуються складні оксиди –суміш оксидів Fe,

Al та Cr. В процесі шліфування таких покриттів корундовим абразивним

кругом (твердість 20 ГПа) на їх поверхні формуються виступи, які за високих

питомих навантажень виконують роль різців. Оскільки тверді включення, такі

як оксиди хрому та алюмінію не можуть зрізатися абразивним кругом, тому

вони вириваються із покриття або руйнуються ним, утворюючи внаслідок цього

на поверхні покриттів вириви та гострі залишки оксидних включень.

При додаванні в шихту феромарганцю у структурі покриття формуються

оксиди марганцю, які через невисоку мікротвердість, не є ріжучими крайками

при фрикційній взаємодії у парах тертя (рис. 6.22б).