Page 13 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

11

станом. Таким чином, імовірність зародження пітингів в експлуатованій сталі може
бути меншою, а їх репасивація протікатиме швидше. Потенціали корозії як
вихідної сталі, так і зразків № 1 та 2 з експлуатованої сталі знаходяться між
значеннями Е і Е . Це вказує на те, що за досягнення навіть короткочасних умов
рп
пу
для зародження пітингів вони у всіх розглянутих випадках можуть не репасуватися.
Отже, внаслідок експлуатації корозійна тривкість анодів катодного захисту
зі сталі 12Х18Н10Т підвищилась, про що свідчить значне зменшення струму
розчинення у пасивному стані, а схильність до пітингоутворення знизилась,

оскільки, як свідчить співвідношення їх Е-критеріїв, пітинги на експлуатованій
сталі зароджуватимуться важче, а репасивовуватимуться активніше, ніж на сталі у
вихідному стані.
Такий вплив експлуатації заземлювачів на корозійну тривкість нержавкої
сталі позитивний, однак викликає сумнів під час аналізу ефективності катодного
захисту через корозію анода в умовах пасивації металу. Тому нержавка сталь для
анодних заземлювачів характеризуватиметься меншою струмовіддачею, через що
необхідна більша кількість труб-анодів, водночас їх висока корозійна тривкість
забезпечуватиме великий ресурс роботи.
Аналіз механічних властивостей сталі 12Х18Н10Т анодних заземлювачів
після 2,5 років експлуатації виявив незначне підвищення границі міцності (від 620
МПа у вихідному стані до 643…670 МПа в експлуатованому), при цьому
характеристики пластичності не знизилися. Це свідчить про те, що аноди не
втратили здатність витримувати навантаження через можливі зсуви ґрунтів.

У п’ятому розділі розроблено методи підвищення ефективності роботи
анодів введенням у зону анод–ґрунт корозійно-активних речовин, а також нову
конструкцію анодного заземлювача.
Під час експлуатації анодних заземлювачів суттєвою проблемою є поступове
збільшення електричного опору в системі анод–ґрунт. Тому проаналізували
перспективність застосування речовин-активаторів для зниження опору системи та
підвищення ефективності роботи анодів під час їх тривалої експлуатації.
Активатори закладали біля анодних заземлювачів, виготовлених з труби Ду 159 зі
сталі 20 після 20 років експлуатації на трубопроводі високого тиску. Після 23
місяців експлуатації анодів оцінили їх ефективність роботи та характеристики
порівняно з анодом без активаторів.
Ферито-перлітна мікроструктура сталі 20 експлуатованих анодних
заземлювачів практично не змінилась, однак, на окремих шліфах зафіксували
розкладання перліту, в окремих випадках його вміст зменшився на 10% (для сталі
20 анода з активатором NaCl). Мікроструктурні зміни металу супроводжувалися
значними корозійними пошкодженнями експлуатованих сталевих заземлювачів.
Досліджували електрохімічні характеристики сталі 20 анодних заземлювачів
після експлуатації з активними речовинами (рис. 5а): потенціал корозії для всіх
досліджених станів сталі (експлуатованих без та з різними активаторами)
відрізняється незначно і знаходиться у межах -0,52…0,53 В, а характер
поляризаційних кривих (які реєстрували відразу після занурення електрода в