Page 26 - Microsoft Word - avtoref_Винар_друк

24

а б

Рис. 21. Зміна електродних потенціалів
поверхні сплавів під час тертя
у 3% NaCl (а),
у 3% NaCl+NH 4Сl (б),
у 3% NaCl+H 2S (нас.) (в).
Покриття на основі
1 − заліза,
2 − нікелю ,
3 − нікель−заліза.

в
Таким чином, для захисту від трибокорозійного руйнування поверхонь сталей
ефективно використовувати захисні покриття, які суттєво можуть знизити

негативний вплив сумісної дії корозії та наводнювання на фрикційну взаємодію,
зокрема опір зношуванню сталі 17Г1СУ зростає у 2-3 рази.
Запропоновано використовувати плазмове покриття на основі порошку
08Х17Н35С3Р3 для відновлення та підвищення роботоздатності поверхонь засувок
фонтанної арматури. Це прокриття пройшло дослідно-промислову перевірку на
ПрАТ «Конотопський арматурний завод».
У сьомому розділі наведено результати корозійних та трибокорозійних
дослідження твердих композиційних матеріалів системи WC−Ni з додаванням 2-4%
графіту та легованих карбідом ванадію у 3%-ому розчині NaCl за різного показника
рН. Вcтановлено, що додавання графіту (2 і 4 %) у сплави призводить до збільшення
густини струму корозії у 2–2,5 рази за рН 7.
Під час тертя на повітрі як вихідного cплаву ВН20, так і легованих графітом
ВН20Гр2 і ВН20Гр4, коефіцієнт тертя стабільний і не перевищує 0,10,01 упродовж
усього часу випробувань (рис. 22 a,б). Фрикційні поверхні без суттєвих
пошкоджень, зі слідами графіту. Ширина доріжок тертя складає 150-250 мкм (рис.
22c). За присутності розчину NaCl у зоні тертя базового сплаву ВН20 середнє
значення коефіцієнта тертя практично не змінюється, однак збільшується амплітуда
його осциляцій. Ширина доріжки тертя після випробувань на 25…30% більша, ніж
на повітрі (рис. 22в), що свідчить про пошкодження поверхні внаслідок корозійних