Page 164 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

164
великих карбідів, сформованих під час експлуатації, на дні ямок. Замість них

виявили розсипи нанорозмірних відколів, утворені під час руйнування зразка на

розтяг. Їх вважали ознакою збереження часткової когезії великих карбідів з

матрицею, що забезпечило їх розчинення під час високотемпературної

аустенітизації сталі. Як наслідок, на зламі відновленої сталі великих карбідів не

виявляли. Карбіди, що не розчинилися під час гомогенізації твердого розчину

(через повну втрату когезії, а, отже, і ефективних шляхів дифузійного

перерозподілу елементів), внаслідок повторної перекристалізації сталі

опинялися всередині зерен. В результаті на зламі відновленої сталі в межах зерен

перліту на дні ямок виявляли дрібні карбіди. Їх спостерігали навіть після

руйнування зразка, що розцінювали як ознаку їх високої когезії з матрицею.

6. Відновлювальне оброблення за обґрунтованим в роботі режимом в

значній мірі усуває негативний вплив наводнювання зразків відносно

експлуатованої сталі. Внаслідок наводнювання позитивний ефект відновлення

сталі за границею міцності знизився від 18 до 16%, за границею плинності – від

11,5 до 9%, за видовженням – від 50 до 39 %, а за звуженням – від 59,5 до 41 %.

Отже характеристики відновленої сталі продовжували відповідати
регламентним вимогам, тоді як експлуатованої сталі не задовольняли їх навіть

без наводнювання. Цим доведено доцільність використання запропонованої
обробки навіть у випадку, коли неможливо уникнути деструктивної дії водню.

7. Фрактографічний аналіз обох варіантів сталі виявив окрихчувальний
вплив наводнювання у вигляді елементів крізьзеренного відколу на фоні загалом

в’язкого рельєфу зламів. На зламі відновленої сталі їх виявляли лише в околі

великих неметалевих включень, які залишались у структурі сталі навіть після її

оброблення. Тоді як в експлуатованій сталі пори, ініційовані великими карбідами

(особливо розташованими на стиках меж трьох зерен), сприяли виникненню

додаткової кількості крізьзеренних відколів, які сильніше ослаблювали переріз

зразка.